Улексит

Улексит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d][1]
Абревіатура	Ulx[2]
Хімічна формула	NaCaB₅O₆(OH)₆·5H₂O[3]
Nickel-Strunz 10	6.EA.25[4]
Dana 8	26.5.11.1
Ідентифікація
Сингонія	триклінна сингонія[5]
Просторова група	кристалографічна група 1^d[5]
Твердість	2,5
Колір риси	білий
Інші характеристики
Названо на честь	Георг Людвіг Улекс^d[6]
Типова місцевість	Ікіке[4]
Улексит у Вікісховищі

Улексит — мінерал класу боратів, водний борат натрію та кальцію.

Названий в 1849 році на ім'я німецького хіміка Г. Л. Улекса (нім. Georg Ludwig Ulex; 1811—1883).

Синоніми: боронатрокальцит, телевізійний камінь, гідроборокальцит, натроборокальцит, рафіт, стиберит, тінкальцит, тіца, хейзин.

Опис

Хімічна формула:

• 1. За Є. Лазаренком: NaCa[B₅O₉]•8Н₂О.
• 2. За К.Фреєм та «Fleischer's Glossary» (2004): NaCaB₅O₆(OH)₆•5H₂O. Містить до 43-45 % В₂О₃.

Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид. Переважають заплутано-волокнисті і повстяноподібні або голчаті агрегати, жовноподібні форми виділень; зустрічається також жердиновидні радіально-променисті друзи, землиста і пухка маса. Густина 1,9-2,0. Тв. 1-3. Колір білий. Блиск шовковистий або скляний. Прозорий, має властивості світлопроводу (світло проходить вздовж волокон). Спайність досконала і добра. Крихкий. Розчиняється в гарячій воді. Походження хемогенне — осадове (в озерах, болотах, колодязях і на ґрунтах пустель).

Структурною особливістю улекситу є довгі ланцюжки, що складаються з мономерів, хімічний склад яких відображає формула В₅О₆(ОН)₆. Завдяки цим паралельно розташованим тяжам кристали улекситу пропускають світло без спотворень тільки по одному з трьох взаємно перпендикулярних напрямів. Тому улексит і називають TV-stone (телевізійний камінь).

Розповсюдження

Поширений в соляних озерах в асоціації з бурою, галітом, глауберитом та ін. мінер. солями. Скупчення У. спостерігаються в місцях розвантаження термальних вод по периферії куполів і покривів травертину (Арґентина, Туреччина, Іран, Індія, країни Закавказзя, Памір). Вицвіти У. є серед продуктів виверження грязьових вулканів. Поширений в сучасних осадах і солончаках на місці бороносних озер і боліт в штатах Невада, Каліфорнія, Орегон (США), на високогірному плато Пуна в Арґентині, в Чилі, Перу і Болівії, в пустелях Ірану, внутрішніх районах Китаю, де зустрічається в донних мулах у вигляді ідіоморфних кристалів і витриманих малопотужних прошарків, або в складі поверхневих соляних кірок та покривів. Супутні мінерали: ґіпс, керніт, колеманіт. Руда бору.

Див. також

• Список мінералів
• Борні руди

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
   d:Track:Q268771d:Track:Q15222042d:Track:Q503419
4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
5. mineralienatlas.de
   d:Track:Q1936589
6. webmineral.com
   d:Track:Q15222056

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Улексит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Улексит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Ulexite
• Ulexite
• Ulexite, NaCaB5O6(OH)6.5H2O: structure refinement, polyanion configuration, hydrogen bonding, and fiber optics. Subrata Ghose, Che'ng Wan and Joan R. Clark, American Mineralogist, 1978 Vol 63 161—171

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»