Угінчус Олександр Антонович

Угінчус Олександр Антонович
Народився3 червня 1899(1899-06-03) Редагувати інформацію у Вікіданих
Можайськ, Московська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 січня 1972(1972-01-22) (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьлитовець
Діяльністьнауковець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛенінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1925) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладОмський державний аграрний університет імені П. А. Столипіна і Український державний університет залізничного транспорту Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»

Олександр Антонович Угінчус (3 червня 1899(18990603), місто Можайськ, тепер Московської області, Російська Федерація — 22 січня 1972, місто Харків) — радянський науковець, фахівець у галузі гідротехніки. Доктор технічних наук (1940), професор (1940), дійсний член Академії будівництва та архітектури УРСР (1958—1964).

Життєпис

У 1925 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

З 1925 року — викладач кафедри гідравліки Ленінградського політехнічного інституту та Державного науково-меліораційного інституту.

У 1928—1930 роках — у Сирдар'їнському проєктному бюро Узбецької РСР. У 1929—1930 роках працював на будівництві Ульбінської гідроелектростанції на Алтаї.

У 1930—1937 роках — викладач Ленінградського гідротехнічного інституту.

У 1931—1933 роках — головний інженер бюро з водопостачання Магнітобуду і бюро «Діпровод» у Ленінграді.

З 1933 до 1937 року працював на будівництві каналу «Москва-Волга».

У 1937—1941 роках — завідувач кафедри гідротехнічних споруд Омського сільськогосподарського інституту.

У 1943—1964 роках — заступник директора, директор Харківського науково-дослідного інституту «Укрводгео».

Одночасно в 1944—1972 роках — завідувач кафедри гідравліки та водопостачання Харківського інституту залізничного транспорту.

У 1963—1969 роках — голова правління Будинку вчених у Харкові.

Брав участь у будівництві Сталінградської та Дніпродзержинської ГЕС, Невинномиського, Дніпровсько-Бузького, Північний Донець-Донбас та інших каналів.

Автор 50 наукових праць, у тому числі 5 навчальних посібників та 8 монографій. Був науковим керівником 30 кандидатів наук та 2 докторів наук.

Помер 22 січня 1972 року в Харкові.

Нагороди

Примітки

Джерела

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia