|
Тьєррі Дебру
Тьєррі Дебру (фр. Thierry Debroux; нар. 16 січня 1963, Ватермаль-Буафор) — бельгійський франкомовний драматург, режисер та актор. Один з найпопулярніших сучасних драматургів Бельгії. Творчий життєписНародився у Ватермаль-Буафорі, одній з комун Брюссельського столичного регіону. Багато років сусідував із маляром Полем Дельво[3], а в шестирічному віці виявив перші акторські здібності, зігравши Балу у шкільній виставі «Книга джунглів» за Редьярдом Кіплінгом[3][4]:
Згодом навчався у брюссельському Національному вищому інституті видовищних мистецтв (фр. Institut national supérieur des arts du spectacle; INSAS). Під час робітні з письменства познайомився з драматургом Мішелем Вінавером (Michel Vinaver) і написав першу п'єсу D'une (не публікувалася)[3][5]. Упродовж років поєднує режисуру, драматургію, акторство та написання сценаріїв для французького телебачення[6]. 1992 року здобуває нагороду Франкомовної спільноти Бельгії за найкращу виставу, створену за його власною п'єсою «Вокзал Терміні, Рим» (в оригіналі назва італ. Termini Roma)[5]. Виконав роль слуги лорда Стаунтона у фільмі «Шахова партія» (La Partie d'échecs, 1994) Іва Аншара (Yves Hanchar) з Катрін Деньов і П'єром Рішаром[7]. 1999 року, за п'єсу «Лялечка з Титаніка» (фр. La Poupée Titanic) зібрав ціле гроно нагород: від Артистичної спілки (фр. L'Union des Artistes), Товариства драматургів і театральних композиторів Лянсмана (фр. Société des auteurs et compositeurs dramatiques — SACD-Lansman) та Королівської академії французької мови і літератури Бельгії[3][5]. Того ж року написав сценічну адаптацію роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита», прем'єра якої відбулася у 2000 році на сцені брюссельського Театру [на площі] Мучеників (Théâtre des Martyres)[8]. Одержавши 2003 року стипендію для письменників, пише п'єсу «Книжконюх» (фр. Le Livropathe), того ж року режисує спектакль за цим твором і завдяки йому стає володарем бельгійської Театральної Премії (Prix du Théâtre). У 2005 році його нагороджено літературною премією Парламенту французької спільноти Бельгії (Parlement de la Communauté française de Belgique) за драму «Місячний король» (фр. Le Roi Lune), присвячену подіям з життя Людвіга II Баварського[5][9]. Є автором понад двадцяти п'єс, сценічних адаптацій і сценаріїв, які виходили друком переважно у бельгійському Видавництві Лянсмана (фр. Éditions Lansman). Переклав французькою і втілив на сцені п'єсу «Бідерман і палії» Макса Фріша[10][11]. 2010 року стає керівником Королівського паркового театру (або Театру Дю Парк; Théâtre royal du Parc) у Брюсселі. У 2013 році його було відзначено нагородою «За найкращий сценарій» на Міжнародному кінофестивалі у Люшоні за серіал «Мовчання церков» (фр. Le Silence des églises) для каналу France 2[12]. Фільм заснований на реальних подіях і порушує тему сексуального насильства над дітьми у католицькій церкві. Першою публікацією українською мовою стала його п'єса «Книжконюх» у перекладі Івана Рябчія, її було вміщено у спеціальному номері сучасної бельгійської драматургії журналу «Всесвіт» наприкінці 2017 року[13]. П'єсу також представляла режисерка Ганна Турло під час серії перформативних читань «Книжка на сцені» у 2020 році. Переклади творів українською
Джерела
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||
