Турач двошпоровий

? Турач двошпоровий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Куроподібні (Galliformes) Родина: Фазанові (Phasianidae) Рід: Pternistis Вид: Турач двошпоровий
Біноміальна назва
Pternistis bicalcaratus (Linnaeus, 1766)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Tetrao bicalcaratus Linnaeus, 1766 Francolinus bicalcaratus (Linnaeus, 1766)
Посилання
Вікісховище: Pternistis bicalcaratus Віківиди: Pternistis bicalcaratus ITIS: 553846 МСОП: 22678803 NCBI: 57754

Тура́ч двошпоровий[2] (Pternistis bicalcaratus) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Західній Африці і Марокко.

Опис

Двошпоровий турач

Довжина птаха становить 30-35 см, розмах крил 45-50 г. Самці важать 507 г, самиці 381 г. Верхня частина голови рудувато-коричнева, лоб чорний, над очима білі "брови", перед очима чорні смуги. Решта голови кремова, поцяткована темними плямками. Шия, груди і нижня частина тіла коричневі, поцятковані чорними і білими смугами, боки поцятковані вузькими світлими смужками. Верхня частина тіла бура, поцяткована тонкими чорними і світлими смугами. Махові пера сірувато-коричневі, поцятковані охристими смужками. Хвіст сірий, поцяткований коричневими смугами. У самців на шиї каштановий "комір", на щоках білі плями, крила коричневі, на лапах по дві шпори. Очі карі, дзьоб і лапи оливково-зелені. Молоді птахи мають менш яскраве забарвлення, смуги на верхній частині тіла у них менш помітні, боки менш смугасті.

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис двошпорового турача до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком, зібраним в Сенегалі. Він використав французьку назву La Perdrix du Sénégal та латинську назву Perdix Senegalensis[3]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[4]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[4]. Одним з цих видів був двошпоровий турач, для якого Лінней придумав біномінальну назву Tetrao bicalcaratus[5]. Згодом двошпорового турача було переведено до роду Pternistis, введеного німецьким натуралістом Йоганном Георгом Ваглером у 1832 році[6]. Молекулярно-філогенетичне дослідження, результати якого були опублікована у 2019 році, показало, що двошпоровий турач є сестринським видом по відношенню до жовтодзьобого турача.

Підвиди

Виділяють три підвиди:[7]

• P. b. adamauae (Neumann, 1915) — від центральної Нігерії до Камеруну і південно-західного Чаду;
• P. b. ayesha (Hartert, E, 1917) — захід Марокко;
• P. b. bicalcaratus (Linnaeus, 1766) — від Сенегалу і південної Мавританії до західної Нігерії.

Поширення і екологія

Двошпорові турачі мешкають в Марокко, Мавританії, Сенегалі, Гамбії, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Беніні, Буркіна-Фасо, Малі, Нігері, Чаді, Нігерії і Камеруні. Вони живуть на відкритих місцевостях, місцями порослих чагарниками і деревами, на узліссях тропічних лісів, в рідколіссях і в чагарникових заростях на берегах річок і озер. Зустрічаються парами або зграйками до 12 птахів, в Західній Африці іноді до 40 птахів. Живляться переважно насінням, пагонами, корінцями, плодами, а також безхребетними, зокрема термітами і сараною. В Марокко сезон розмноження триває з кінця лютого по червень з піком у березні-квітні, в Сенегалі з січня по березень і з травня по грудень. В кладці 6 яєць пішаного кольору, іноді поцяткованих бурими плямками.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Pternistis bicalcaratus.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie; ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, espéces & leurs variétés (French) . Т. 1. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 231—233, Plate XXIV Fig. 1 (Male).
4. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678.
5. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 277.
6. Wagler, Johann Georg (1832). Neue Sippen und Gattungen der Säugthiere und Vögel. Isis von Oken (нім.) (лат.). cols 1218–1235 [1229].
7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pheasants, partridges, francolins. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 червня 2022.