Трупіал золотощокий

? Трупіал золотощокий
Самець золотощокого трупіала Самиця золотощокого трупіала
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Трупіалові (Icteridae) Рід: Трупіал (Icterus) Вид: Трупіал золотощокий
Біноміальна назва
Icterus bullockii (Swainson, 1827)
Ареал виду     Гніздування     Зимування
Синоніми
Xanthornus bullockii Icterus bullockiorum
Посилання
Вікісховище: Icterus bullockii Віківиди: Icterus bullockii EOL: 45511143 ITIS: 554267 NCBI: 84822

Трупіа́л золотощокий[2] (Icterus bullockii) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Мешкає в Північній Америці[4]. Вид названий на честь англійського натураліста Вільяма Буллока^[en][5].

Опис

Самець золотощокого трупіала

Гнізда золотощоких трупіалів (Сан-Хосе, штат Каліфорнія, США)

Довжина птаха становить 17-19 см, розмах крил 31 см вага 29-43 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно оранжеве забарвлення, верхня частина спини, крила і хвіст у них чорні. Верхня частина голови і горло чорні, через очі ідуть чорні смуги. Покривні пера крил мають білі краї, що формують помітну білу пляму. Крайні 3-4 стернових пера мають оранжеві краї.

У самиць верхня частина тіла сірувато-коричнева, нижня частина тіла тьмяно-жовта, верхня частина голови оливкова. У деяких самиць на горлі є чорна пляма, менша, ніж у самців, чорні смуги на обличчі у них відсутні. Очі чорнувато-карі, дзьоб зверху темно-сірий, знизу світло-сірий, лапи сірі. Забарвлення молодих птахів є подібним до забарвлення самиць, однак крила у них більш темні, а дзьоб рожевий або білуватий.

Поширення і екологія

Золотощокі трупіали гніздяться на заході Північної Америки, від півдня Британської Колумбії і Альберти до північної Мексики. Взимку вини мігрують на південь, до Мексики і Гватемали. Бродячі птахи спостерігалися на сході США. Золотощокі трупіали живуть в рідколіссях, чагарникових заростях, оливкових, тополевих, платанових, дубових і мескітових гаях на берегах річок. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1800 м над рівнем моря, місцями на висоті до 3000 м над рівнем моря.

Поведінка

Золотощокі трупіали живляться переважно комахами, а також ягодами, плодами, насінням, горіхами і нектаром. Золотощокі трупіали є моногамними птахами, гніздяться невеликими колоніями. Їхні гнізда мають мішечкоподібну форму, робляться з рослинних волокон, тонких лоз, сухого листя, шерсті і пір'я. В кладці від 3 до 7 блакитнуватих або білуватих, поцяткованих коричневими плямками яєць. Інкубаційний період триває 12 днів, пташенята покидають гніздо через 14 днів після вилуплення. За пташенятами доглядають і самиці, і самці[6].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Icterus bullockii: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 08 серпня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 серпня 2022.
4. Rising, J.; Williams, P. (1999). Poole, A.; Gill, F. (ред.). Bullock's Oriole. Т. 416. Philadelphia, PA: The Birds of North America, Inc. с. 1—20. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
5. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 80. ISBN 978-1-4081-2501-4.
6. Bullock's Oriole Overview, All About Birds, Cornell Lab of Ornithology. www.allaboutbirds.org (англ.). Процитовано 16 травня 2021.

Джерела

• Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.