Трансфер технологій

Трансфе́р техноло́гій (також передача технології) — процес передачі навичок, знань, технологій, методів виробництва, зразків виробництва і складових об'єктів технологій між урядами та іншими установами з метою забезпечення науково-технічного прогресу. Трансфер робить технології доступними для широкого кола користувачів, це сприяє подальшому використанню і відтворенню технологій, а також створення нових продуктів, процесів, матеріалів або послуг.

Трансфер технології — основна форма просування інновацій:

• передача патентів на винаходи;
• патентне ліцензування;
• торгівля безпатентними винаходами;
• передача технологічної документації;
• передача ноу-хау;
• передача технологічних відомостей, що супроводжують придбання чи оренду (лізинг) устаткування і машин;
• інформаційний обмін у персональних контактах на семінарах, симпозіумах, виставках тощо;
• інжиніринг;
• наукові дослідження і розробки при обміні ученими й експертами;
• проведення різними фірмами спільних розробок і досліджень;
• організація спільного виробництва;
• організація спільного підприємства.

Комерціалізацію результатів НДР^[що?], розробки технологій, ноу-хау забезпечують центри передачі (трансферу) технологій.

Законодавство України

Трансфер технології — передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов'язки щодо технології та/або її складових[1].

Згідно з українським законодавством, фізичні особи для здійснення на постійній та/або професійній основі посередницької діяльності у сфері трансферу технологій (технологічні брокери) та юридичні особи, установчим документом яких передбачено таку діяльність та до штатного розпису яких входить щонайменше один технологічний брокер, повинні пройти відповідну державну акредитацію і отримати свідоцтво про акредитацію[2].

Поряд із поняттям «технологічний брокер» використовується «технологічний менеджер». Різниця між ними полягає в тому, що брокер, на відміну від менеджера, потребує державної акредитації. Технологічний брокер виконує оформлення угод про трансфер технологій, розроблених за державним замовленням або виготовлених за державний кошт, у тому числі при експорті й імпорті військової техніки.

Уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення є державна компанія «Укрспецекспорт».

Академією технологічних наук України спільно з Міністерством освіти і науки України з 2008 року реалізується проєкт «Національна мережа трансферу технологій», в основу якого було покладено пілотний проєкт «Українська мережа трансферу технологій»[3]. У рамках спільного проєкту передбачається виконання наступних завдань:

• розповсюдження «ідеї» трансферу технологій, як важливого фактору формування інноваційного середовища;
• розширення обміну інформацією між учасниками трансферу технологій (вченими, спеціалістами та менеджерами);
• створення бази даних нових технологій та її актуалізація;
• підготовка спеціалістів у сфері трансферу технологій (у тому числі технологічних брокерів) та підвищення їх кваліфікації;
• проведення оцінки нових технологій, розробка та впровадження механізмів їх комерціалізації;
• надання консультаційних послуг суб'єктам трансферу технологій;
• забезпечення взаємодії між регіональними та галузевими мережами (системами) трансферу технологій у рамках національної мережі трансферу технологій;
• забезпечення взаємодії учасників Національної мережі трансферу технологій з міжнародними мережами.

Див. також

• Законодавча термінологія

Примітки

1. Стаття 1 закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»
2. Стаття 15 закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»
3. Меморандум про створення та розвиток Національної мережі трансферу технологій NTTN державними та недержавними суб'єктами трансферу технологій від 19 січня 2010 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 вересня 2017. Процитовано 15 квітня 2011. [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Література

• Передача технологій // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

Посилання

• Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» 143-V
• Національна мережа трансферу технологій NTTN [Архівовано 13 листопада 2011 у Wayback Machine.];
• Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України [Архівовано 6 серпня 2011 у Wayback Machine.].
• Прикладні дослідження та комерціалізація інноваційних розробок на сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
• Український венчурний портал інноваційних ідей «ВЕНТУ»;