Трансавангард

Василь Рябченко. "Смерть Актеона", 200 х 300 см, полотно, олія (1988)

Трансавангард — світоглядно-мистецький напрям сучасного мистецтва, що походить від італійського trans-avanguardia, буквально означає «за авангардом» або «після авангарду». Незрідка ототожнюється з постмодернізмом або неоекспресіонізмом.[1]

Історія

Термін започаткував італійський критик Акілле Боніто Оліва, надрукувавши у 1979 році концепцію італійського трансавангарду і спочатку стосувався творчості таких художників як Сандро Кіа, Мімо Паладіно, Унцо Кукі та ін. Трансавангард заперечує віру в прогрес, зв'язок мистецтва з ідеологією й політикою. Критик наголошував на номадичності, рухомості світогляду митців, що поверхово використовують всі попередні стилі, нерідко недбало цитуючі їх, звертаючись до міфології, історії. Згодом напрямок підхопили в інших країнах.

Трансавангард в Україні

В Україні це представники Нової хвилі Олександр Гнилицький, Олег Голосій, Арсен Савадов та Георгій Сенченко, Олександр Ройтбурд, Василь Рябченко та ін. В українському варіанті відчутна коннотація до вітчизняного бароко. Їхнім творам притаманні фігуративність, динамізм, міфологічність, цитатність класичних творів мистецтва, фантазійність, ексцес форми (монументальність розміру творів) тощо[1].

Джерела

• Гліб Вишеславський, Олег Сидор-Гібелинда . Термінологія сучасного мистецтва// Paris-Kyiv: Terra Incognita. 2010, ст.320-324. ISBN 978-966-96839-2-2
• Леся Смирна. Століття нонконформізму українському візуальному мистецтві // К.: «Фенікс», 2017, ст.454. ISBN 978-966-131-499-2

Посилання

1. Леся Смирна. Століття нонконформізму українському візуальному мистецтві // К.: «Фенікс», 2017, ст.454. ISBN 978-966-131-499-2