Торнтон Вайлдер
Торнтон Найвен Вайлдер (англ. Thornton Niven Wilder, 17 квітня 1897 — 7 грудня 1975) — американський прозаїк, драматург та есеїст, лауреат Пулітцерівської премії (1928, 1938 і 1943). БіографіяТорнтон Вайлдер народився 17 квітня 1897 року в Медісоні (штат Вісконсін) в родині дипломата, пастора й журналіста, підлітком відвідував німецькомовну школу в Шанхаї, де його батько займав дипломатичну посаду. Почав писати п'єси ще в шкільні роки, коли навчався в Течерській школі. Однокласники вважали його надто розумним і часто дражнили. Школяр Вайлдер багато часу проводив у бібліотеці, де мав спокій від переслідувань однолітків. Під час першої світової війни Вайлдер служив в Береговій охороні США в Форті Адамс (Ньюпорт, Род Айленд), де одержав звання капрала. У 1916–1917 роки навчався в Оберлінському коледжі. Потім вступив до Єльського університету, де 1920 року отримав диплом бакалавра, а 1925 року, вже в Принстонському університеті, — ступінь магістра (французька філологія). У 1920–1921 роки відвідував Американську академію в Римі. 1926 року опублікував свій перший роман «Каббала» (The Cabala). Комерційно успішним і відомим письменником Вайлдер став після публікації 1927 року роману «Міст Людовика Святого», відзначеного 1928 року Пуліцерівською премією. З 1930 по 1936 рік читав курс порівняльного літературознавства в Чиказькому університеті. 1938 року одержав другу Пуліцерівську премію за п'єсу «Наше містечко». Цю трьохактову п'єсу згодом було екранізовано. П'єса «Наше містечко» досі залишається однією з найпопулярніших у США і є яскравим прикладом особливої драматичної техніки Вайлдера: у п'єсі є своєрідний оповідач або ведучий п'єси, який відіграє роль хору чи «спостерігача з фортечного муру» в античному театрі (прийом тайхоскопії). Мінімалістичність декорацій вказують у Вайлдера на універсальний характер людських переживань. Третю Пуліцерівську премію Вайлдер одержав за п'єсу «На волосину від загибелі», прем'єра якої відбулася 1943 року за участі в головних ролях Фредріка Марча та Таллули Банкгеда. Головні теми п'єси збігаються з іншими творами Вайлдера: війна, епідемії, економічна криза та вогонь, як екзистенційний досвід людини. У п'єсі ігноруються часові та просторові рамки, таким чином автор намагався представити основні архетипні етапи розвитку людства. Під час Другої світової війни Вайлдер став лейтенант-полковником (аналог підполковника) військово-повітряних сил США. Служив в Африці й в Італії. 1945 року демобілізувався з війська. Перекладав з французької, зокрема п'єси Жана-Поля Сартра та Андре Обе. У 1950–1951 роки викладав поетику в Гарвардському університеті. 1957 року творчість Вайлдера була відзначена Премією миру німецьких книгарів[4]. Останній роман Вайлдера «Теофіл Норт» (англ. «Theophilus North») був опублікований у 1973 році. Вайлдер ніколи не був одружений. 7 грудня 1975 року Вайлдер помер уві сні в Гамдені (Коннектикут). Похований на кладовищі Маун Кармел (Гамден). ТвориРомани
П'єси
Оперні лібрето
КіносценаріїПереклади українською
Літературні нагороди та премії
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
