|
Токар Олександр Семенович
Олекса́ндр Семе́нович То́кар (нар. 23 серпня 1936, с. Велика Козирщина Магдалинівського району, Дніпропетровщина — пом. 23 лютого 2011, Дніпро, Україна) — український радіо- і тележурналіст, телерадіоведучий, письменник. Заслужений журналіст України (1997). ЖиттєписОлександр Токар народився у невеличкому селі в Дніпропетровській області. Батько Олександра загинув у Другій світовій війні, тому в дитинстві родина Токарів жила дуже бідно. Олександра з двома братами виховувала мати. У місцевій середній школі закінчив 7 класів, після чого 1952 року вступив до Дніпропетровського залізничного училища № 1, де здобув професію коваля. Працював за професією у ковальському цеху вагоноремонтного заводу, водночас навчався у вечірній школі для робітничої молоді. З 1957 року — студент Дніпровського національного університету, на останньому курсі якого 1962 року одружився з Тамарою Якимівною Старовойтовою (Токар), з якою і прожив усе життя. ТворчістьНа радіоНаприкінці 1950-х Токар починає працювати у Дніпропетровському відділенні Національного радіо УРСР, з 1961-го — на посаді власного кореспондента обласного радіо Національної радіокомпанії України. Олександр Токар любив рідний край, природу, шанував народні звичаї та обряди, тому на початку 1960-х років запропонував керівництву радіостанції ввести невеликі ранкові радіовключення (тривалістю до 5 хвилин). В них він розповідав про день, що починався: які звичаї та обряди мали в цей день наші предки, які народні свята відзначали, які спостереження за погодою проводили. Сам автор називав свої твори «замальовками». Частково матеріалом для замальовок служили спогади матері автора та його односелян. Токар часто їздив як журналіст селами області на обжинки, збір урожаю, виставки народної творчості, концерти, і таким чином поповнював свій матеріал для замальовок. Збирав різноманітні прогнози, постійно записував те, що чув від досвідчених людей, сам також постійно спостерігав за природою, вивчав народні звичаї та обряди[1]. Спершу замальовки виходили на місцевому, а далі — на національному (республіканському) радіо, іноді. Випуски традиційно виходили о сьомій ранку, програми завжди записувались українською мовою, автор самостійно начитував їх на плівку, монтував і надсилав телефоном до Києва. Листи-відгуки від слухачів надходили за адресою національного радіо до Києва або Дніпра ще багато років після того, як автор вийшов на пенсію 2000 року.[2] Приклад однієї із замальовок, що присвячена 14 березня[3]:
Всього за свою кар'єру журналіста Олександр Семенович написав і випустив в ефір більше 500 замальовок, більшість виходило в записі, але невелика частина — наживо. Частина записів зберігається у архіві Національного радіо України та в сім'ї журналіста. Друкував автор свої доробки також в обласних газетах «Зоря» та «Прапор юності» й мав досвід ведення телепрограм на обласному телебаченні. Збірка творів журналіста в текстовому вигляді є на сайті, присвяченому його творчості. Нині у відкритому доступі є більшість збережений твори автора, окрім звукозаписів. На телебаченніЩотижня у п'ятницю або понеділок Олександр Семенович вів телепрограму на Дніпропетровському обласному телеканалі, де розказував про врожаї і досягнення обласних сільськогосподарських підприємств. Тривалість програм завжди мала до п'яти хвилин. КнижкиОлександр Токар видав дві книжки: «Що на серці записано» та «І на тім рушникові».
Нагороди, відзнакиТемиОлександр Семенович, окрім інших, описав наступні свята і святих:
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
