Телятников Леонід Петрович

Леонід Петрович Телятников
рос. Леонид Петрович Телятников
Народився25 січня 1951(1951-01-25)
Введенка, Мендикаринський район, Костанайська область, Казахська РСР, СРСР
Помер2 грудня 2004(2004-12-02) (53 роки)
Київ, Україна
·злоякісна пухлина
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР, Україна Україна
Національністьросіянин
Діяльністьпожежник
Alma materСвердловське пожежно-технічне училище МВС СРСР
Вища інженерна пожежно-технічна школа МВС СРСР
ЗакладЧорнобильська атомна електростанція
Військове званнягенерал-майор
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1986
Орден Леніна — 1986
Хрест «За мужність»
Хрест «За мужність»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Телятников.

Леоні́д Петро́вич Теля́тников (рос. Теля́тников Леони́д Петро́вич; 25 січня 1951(19510125), Введенка, Казахська РСР, СРСР — 2 грудня 2004, Київ, Україна) —український офіцер-пожежник, Герой Радянського Союзу, під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС начальник воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому Української РСР, майор внутрішньої служби.

Біографія

Народився 25 січня 1951 року в селищі Введенка Боровського району Костанайської області Казахської РСР в сім'ї службовця. Росіянин. Член КПРС з 1978 року. Закінчив середню школу.

В органах внутрішніх справ СРСР з 1968 року. У 1971 році закінчив Свердловське пожежно-технічне училище МВС СРСР, а в 1978 році — Вищу інженерну пожежно-технічну школу МВС СРСР.

У ніч на 26 квітня 1986 року, коли сталася пожежа на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, через 7 хвилин після сигналу аварії перші пожежні розрахунки, приписані до ЧАЕС, приступили до її ліквідації. Їх безпосередній начальник майор внутрішньої служби Телятніков Л. П., прибувши до аварійного енергоблоку, незважаючи на реальну загрозу радіоактивного опромінення, нарівні з підлеглими був у перших лавах вогнеборців.

Після лікування продовжив службу у внутрішніх військах МВС СРСР, а після розвалу Радянського Союзу служив у внутрішніх військах України. З 1998 року очолював Добровільне пожежне товариство Києва, був засновником київського дитячого руху «Юний пожежник».

Помер 2 грудня 2004 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Сім'я

Дружина - Лариса Іванівна, сини - Олег (закінчив пожежне училище) і Михайло (юрист). Онуки - Леонід і Олександр.

Нагороди

Ушанування пам'яті

У Києві на будівлі Головного управління МНС України, де з 1986 по 1993 рік працював Герой (вулиця Межигірська, 8) 26 квітня 2006 року встановлена меморіальна дошка (бронза, граніт)[2].

2016 року на честь Леоніда Телятникова названо площу на перетині вулиць Маршала Малиновського і Добринінської в Києві[3].

В Народному музеї Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля з 2006 року розміщена експозиція, присвячена Леоніду Петровичу, яка включає особисті речі героя, передані музею сином Олегом Леонідовичем.

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України № 298/96 від 26 квітня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — хрестом „За мужність“»
  2. ↑ www.interesniy.kiev.ua[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ Рішення Київської міської ради від 10 листопада 2016 року № 315/1319 «Про перейменування бульвару, вулиць, найменування площі та присвоєння імен скверам в місті Києві» // Хрещатик. — 2016. — № 127 (4897). — 23 листопада. — С. 5.

Джерела

  • Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі: літ.-публіц. вид. — К. : Фенікс, 2008. — С. 213, 288. — ISBN 978-966-8567-13-1.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. — М. : Воениздат, 1988. (рос.)