Телефонний комутатор

Телефоністка за ручним телефонним комутатором

Телефонний комутатор 1930-их років.

Телефонний комутатор — пристрій в телефонії, комутатор для з'єднання (комутації) абонентських, з'єднувальних та міжміських телефонних ліній.

Телефонні комутатори бувають ручні (комутація здійснюється ручним способом, телефоністом) і автоматичні. Останнім часом з'явилися і програмні комутатори (для цілей IP-телефонії).

В ручному телефонному комутаторі комутація виконується в результаті виклику з повідомленням телефоністу номера телефона або назви абонента призначення голосом, наприклад, «Пожежна частина» або «3-12». За отриманою назвою або номером телефоніст виконує комутацію абонентів шляхом з'єднання штекера проводу одного абонента з гніздом (номером) іншого.

В автоматичному телефонному комутаторі комутація виконується в результаті набору абонентом номера абонента призначення, в результаті чого на комутатор передається сигнал про номер у вигляді серії імпульсів або тональних сигналів. Сигнал про номер подається на крокові шукачі (при імпульсному наборі, кожна цифра номера — на окремий шукач) або фільтри з поляризованими реле (при тоновому наборі, кожна цифра номера — на окреме реле), в результаті чого відбувається комутація абонентів.

Відповідно до мобільності телефонні комутатори поділяються на стаціонарні (розгортаються в населених пунктах або на підприємствах) і польові (розгортаються в таборах тимчасового базування. в тому числі — військових).

Див. також

• Роумінг
• Маршрутизатор

Література

• З. С. Коханова, О. И. Панкратова. Автоматическая коммутация и телефония, ч. 1, М., 1968; Автоматическая междугородная и сельская телефонная связь, М., 1976.

Посилання

• 1911 Britannica article
• Atlanta Telephone History: Part 1 — Early Telephone Service especially the section from 1905 on.