Ташкентська залізниця

Ташкентська залізниця — залізниця у Російській імперії та СРСР, яка пролягала територією Узбецької, Казахської, Киргизької і Таджицької РСР.[1]

Залізницю побудували в період з 1877 по 1906 рік[2]. Протяжність залізниці станом на 1955 рік становила 2419,6 км, головне управління залізниці знаходилось в Ташкенті.[1]

Перші ділянки на території Ташкентської залізниці були побудовані в 1887 році. Перша ділянка Зіадін — Урсатіївська була побудована в 1888 році, Урсатіївська — Андіжан в 1889 році, в 1899 році побудували лінію Самарканд — Ташкент. Лінія Ташкент — Арись — Джусали (і далі на Оренбург) була здана в експлуатацію в 1905 році.|15|05|2012}}

Станом на 1913 рік залізниця нараховувала 2234 км залізничного полотна. Рухомий склад складався з 552 паровозів, 7853 товарних і 655 пасажирських вагонів. На станціях Новосергіївська та Платовка знаходились зерносховища[2].

Залізниця одна з перших в СРСР була переведена з паровозної тяги на тепловозну і отримала в свій парктепловози ТЕ3.[1]

Основними вантажами залізниці були: бавовна, вугілля, нафта, руда, машини, будівельні матеріали, промислові і продовольчі товари[1].

Примітки

1. Большая советская энциклопедия. Гл. ред. Б. А. Введенский, 2-е изд. Т. 42. Татары — Топрик. 1956. 668 стр., илл.: 49 л. илл. и карт.
2. Железнодорожный транспорт: Энциклопедия / Гл. ред. Н. С. Конарев. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. — 559 с.: ил.