Тарас Федорович
Тарас Трясило (? — 1639) — козацький отаман. За одними даними, був українського походження, за іншими, був кримським татарином на ім'я Хасан, і хрестився як Тарас Федорович (пол. Taras Fedorowicz). Один із командирів козацьких найманців у Тридцятирічній війні. Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії. Кошовий отаман Війська Запорозького нереєстрового (1629), організатор походу на Кримське ханство (1629), ватажок козацького повстання Федоровича (1630), учасник Смоленської війни (1632—1634). ЖиттєписПоходженняДані щодо походження отамана різняться. За даними українських істориків діаспори Олександра Барана і Юрія Гаєцького, Тарас Федорович вперше згадується у документах королівського суду 1617[уточнити] року під іменем «кримського татарина з Криму» Усан або Хасан. Під час московської кампанії 1618 року прийняв хрещення й ім'я Тарас Федорович[1]. За даними Віталія Щербака, майбутній отаман був вихідцем із чигиринської козацької родини.[2] ОтаманШвидко завоював авторитет козацтва, про що повідомляв Папський нунцій 1620 року:[1]
Під час Тридцятирічної війни командував загонами козаків-найманців на австрійській службі[1]. За його ініціативи в козацьких військах з'явилася козацька кавалерія, яка разом з пішими військами починає відігравати важливу роль. Змінилася навіть офіційна назва війська Трясила, яке звалося «козацька кавалерія і інфантерія»[1]. У березні 1630 року Тарас Федорович став на чолі козацького повстання проти уряду Речі Посполитої. У боях під Корсунем і під Переяславом повстанці розбили військо Речі Посполитої і в червні примусили польського гетьмана Станіслава Конецпольського підписати угоду в Переяславі. Незадоволений угодою, Федорович, позбавлений гетьманства, відійшов з незадоволеними козаками на Запорізьку Січ, де робив спроби підняти нове повстання. Брав участь у московсько-польській війні 1632–1634, що велась за Чернігово-Сіверську і Смоленську землі. 11 квітня 1634 очолював запорізьку кінноту у переможній битві під Щелканово проти донських козаків. На козацькій раді в Каневі взимку 1634—1635 рр. Федорович закликав до повстання проти Речі Посполитої. Потім із частиною козаків пішов за Дон. У 1635 р. вів переговори з московським урядом про переселення 700 козаків на Слобідську Україну. Навесні 1636 р. після повернення із Дону Федорович їздив до Москви з проханням про перехід частини українського козацтва на службу до Московської держави. Але його пропозицію було відхилено, бо московський уряд не бажав загострювати відносини з Річчю Посполитою після невдалої московсько-польської війни 1632—1634 рр. В козацьких літописах говориться, що Федорович помер через дев'ять років після повстання, отже 1639 р. Є перекази, що він помер у Корсуні, де був похований на Богуславському цвинтарі. Вшанування пам'яті
У культурі
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|