Козацький полковник Тарас Бульба зустрічає синів Андрія і Остапа, що повернулися з київської бурси. Остап навіть не навчився там читати, чим він немало пишається, тоді як Андрій добився блискучих успіхів у навчанні. Андрій кохає Марину, доньку польського князя, на якого козаки під надуманим приводом йдуть війною. Але привід не має значення, оскільки головне — битися, оскільки «життя не веселе, якщо навкруги одні лише друзі». Заради любові до своєї прекрасної дами, замкнутої в обложеній козаками фортеці, Андрій переходить на сторону ворога. У розпал битви Тарас стикається з ним лицем до лиця. Він наказує йому спішитися, говорить: «Молися», — і холоднокровно вбиває. Остапа взято в полон, його готуються повісити. Його батько і ще декілька людей, сховавшись у возах із сіном, уриваються до фортеці і звільняють його. Князеві на підмогу з Варшави приходить підкріплення. Смертельно поранений Тарас передає командування синові і зустрічає смерть стоячи.
