Іван Федорович Шпонька та його тітонька

Іван Федорович Шпонька та його тітонька
рос. Иван Фёдорович Шпонька и его тётушка
Жанр	повість
Форма	оповідання і повість
Автор	Гоголь, Микола Васильович
Мова	російська
Опубліковано	1832 р.
Попередній твір	Страшна помста
Наступний твір	Зачароване місце
Цей твір у Вікісховищі

«Іван Федорович Шпонька та його тітонька» — незакінчена повість Миколи Васильовича Гоголя. Вперше надрукована у 1832 році у другій книжці «Вечір на хуторі біля Диканьки». Рукопис повісті невідомий.

«Іван Федорович Шпонька та його тітонька» за своїм реалістичним характером, вже багато в чому близькому до найзріліших творів Гоголя, стоїть особняком серед інших повістей «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Ця обставина дозволяє стверджувати, що написана вона могла бути пізніше за весь цикл українських повістей. Тому найімовірнішим часом написання «Шпоньки» вважають кінець 1831 року (31 січня 1832 р.). датований цензурний дозвіл другої частини «Вечорів»[1].

Сюжет

Іван Федорович Шпонька, дрібний дворянин і відставний поручик, вже 4 роки проживає на своєму хуторі Витрибеньки. До цього він служив у П*** піхотному полку. Під час служби він отримав звістку про смерть своєї матері, опіку над його маєтком взяла тітка. Тим часом Іван Федорович отримав звання підпоручика і 4 роки по цій події отримав листа від своєї тітоньки, яка запрошує його приїхати на хутір.

Тиждень потому він подав у відставку і вирушив додому у Гадяч. Через два тижні дороги Іван Федорович зупинився у корчмі, де зустрів свого сусіда Григорія Григорієвича Сторченка з хутора Хортище. Той наполягає приїхати до нього у гості. Шпонька погоджується і їде додому. Після довгої дороги Іван Федорович нарешті бачить рідний хутір і хату під очеретом, де тепер живе його тітка. Шпонька обживається на своєму хуторі і з того часу про нього ходить слава як про великого хазяїна. Одного разу тітонька захотіла поговорити з небожем про справу, яка вже давно її турбує...

Виявляється, сусідній хутір Хортище раніше належав коханцю матері Івана Федоровича — Степану Кузьмичу, який залишив сусіднє село у спадок Шпоньці. Запис на маєток вкрав Григорій Сторченко. Тітка радить племіннику поїхати до сусіда. Іван Федорович приїжджає до Сторченка, гостя зустрічають пишним обідом, але виявляється, що у Григорія немає запису. Тітка вирішує сама приїхати до Сторченка. Тим часом, коли вона розмовляє з дружиною Григорія Григорієвича, Шпонька ніяковіє перед білокурою Машенькою. Після приїзду додому, тітка дає знати, що Івану пора створити власну сім'ю, чого він аж ніяк ще не хоче. Повість обривається на страшному сні Івана Федоровича, після якого він у холодному поті прокидається, тим часом як у тітоньки дозрів новий замисел.

Примітки

1. ФЭБ: Комментарии: Гоголь. ПСС. Т. 1. — 1940 (текст). feb-web.ru. Архів оригіналу за 9 квітня 2009. Процитовано 26 березня 2018.

Література

• Кривонос В. Ш. Самопародия у Гоголя // Изв. РАН. Сер. лит. и яз. — М., 1993. — Т. 52, № 1. — С. 25-34
• Гончаров С. А. Тайна «Ивана Федоровича Шпоньки и его тетушки» // Гоголевский сборник. — СПб., 1994. — С. 62-96
• Страно Д. Повесть Гоголя «Иван Шпонька» как пародия романа Булгарина «Иван Выжигин» // Russica Romana. Roma: La Fenice ed., 1996. — Vol. 3. — С. 51-76.
• Presto J. «Ivan Fedorovic Sponka I ego tetuska» as «oral narrative, or food for the critics» // Russe lit. — Amsterdam, 1996. — Vol. 39, № 3. — P. 359—372.
• Салма Н. К вопросу о прототипах у Гоголя. «Иван Федорович Шпонька и его тетушка» // Dissertationes Slavicae: Материалы и сообщения по славяноведению. — Sectio Historiae Literarum. — Szeged, 1997. — XXII. — C. 26-40.
• Болкунова Н. С. Мотивы Дома и Дороги в повести Гоголя «Иван Федорович Шпонька и его тетушка» // Гоголь и русская литературная культура: Сборник научных трудов. — Саратов, 1999. — Вып. 1. — С. 29-37
• Козлова А. В. «Гражданин Вселенной», или Еще раз о Шпоньке // Вестник Томского государственного педагогического университета. Серия: Гуманит. науки (филология). — Томск, 1999. — Вып. 6. — С. 3-6.
• Баландина Н. Ф. Фатическая речь (на материале повести Н. В. Гоголя «Иван Федорович Шпонька и его тетушка») // П’яті Гоголівські читання: Збірник наукових статей. — Полтава, 1999. — С. 168—172.
• Смирнов А. С. Принципы анализа иронического дискурса романтической эпохи // Современные методы анализа художественного произведения. — Смоленск, 2002. — С. 71-80