Танагрець масковий

? Танагрець масковий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Саякові (Thraupidae) Рід: Танагрець (Nemosia) Вид: Танагрець масковий
Біноміальна назва
Nemosia pileata (Boddaert, 1783)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Tanagra pileata
Посилання
Вікісховище: Nemosia pileata Віківиди: Nemosia pileata EOL: 922324 ITIS: 561557 МСОП: 22722290 NCBI: 62223

Тана́грець масковий[2] (Nemosia pileata) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис

Масковий танагрець

Довжина птаха становить 13 см, вага 14 г. У самців верхня частина голови чорна, яка контрастує ло білими лобом, горлом і шиєю. Спина і хвіст синювато-сірі, груди і живіт білуваті. Крила темно-сірі, відносно довгі. Очі яскраво-жовті, дзьоб чорний, біля основи сірий. У самиць чорна пляма на голові відсутня, спина світліша, нижня частина тіла маж світло-коричнюватий відтінок, райдужки блідо-жовті, дзьоб рожевуватий або жовтуватий.

Таксономія

Масковий танагрець був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Tanagra pileata у своїй праці «Planches Enluminées»[5]. Пізніше вид був переведений до роду Танагрець (Nemosia), введеного французьким орнітологом Луї Жаном П'єром В'єйо у 1816 році[6]. Масковий танагрець є типовим видом цього роду[7].

Підвиди

Виділяють шість підвиди:[8]

• N. p. hypoleuca Todd, 1916 — карибське узбережжя північної Колумбії і північної Венесуели;
• N. p. surinamensis Zimmer, JT, 1947 — Гаяна і Суринам;
• N. p. pileata (Boddaert, 1783) — північ Бразильської Амазонії (верхів'я Ріу-Бранку і нижня течія Ріу-Негру);
• N. p. interna Zimmer, JT, 1947 — північний схід французької Гвіани, Бразильська Амазонія і крайня північ Болівії;
• N. p. nana Berlepsch, 1912 — північний захід Перу і крайній захід Бразилії;
• N. p. caerulea (Wied-Neuwied, M, 1831) — від східної Болівії до Парагвая, східної і південної Бразилії і північної Аргентини.

Поширення і екологія

Маскові танагреці мешкають в Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Перу, Болівії, Бразилії, Аргентині і Парагваї. Вони живуть на узліссях вологих рівнинних тропічних лісів, на галявинах, в галерейних лісах, в саванах, зокрема в серрадо і льяносі, в чагарникових заростях каатинги і в мангрових заростях. Зустрічаються поодинці або невеликими зграйками, на висоті до 500 м над рівнем моря, місцями на висоті до 1300 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться плодами, листям, бруньками. нектаром, а також комахами та іншими безхребетними.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Nemosia pileata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 листопада 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). La coiffe noire. Histoire Naturelle des Oiseaux. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 401—402.
4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Tangara à coiffe noire, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 720 Fig. 2.
5. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 45, Number 720 Fig. 2.
6. Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Élémentaire (фр.). Paris: Deterville/self. с. 32.
7. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 276.
8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 листопада 2022.