Тайм-чартер

Тайм-ча́ртер (англ. time charter — «часовий чартер») — в торговому мореплаванні угода фрахту (оренди) судна з екіпажем та всіма запасами на борту на певний час.

Основні права і обов'язки сторін

За угодою тайм-чартера судновласник зобов'язується за обумовлену плату — хайр (від англійської «орендна платня») — надати фрахтувальнику судно і послуги членів екіпажу судна в користування на певний термін для перевезень вантажів, пасажирів або для інших цілей торгового мореплавання.

Таким чином, судновласник приймає на себе всі витрати за утриманням екіпажу і оплачує всі постійні витрати по спільному володінню: страхову премію по страхуванню каско, відсотки по заставі, амортизаційні витрати тощо.

Фрахтувальник, набуваючи право розпоряджатися судном на свій розсуд на умовах, визначених в чартері, приймає на себе змінні витрати по спільному володінню: вартість палива, мастила, води, навігаційні витрати і т. д.

Умови тайм-чартера відносять на фрахтувальника більший в порівнянні з рейсовим чартером обсяг відповідальності й відповідних витрат.

Разом з тим вони дають йому і більше можливостей — право розпоряджатися судном на певних умовах, здавати його в суборенду, відфрахтувати судно на умовах рейсового чартеру і т. д.

Див. також

• Суперкарго

Література

• Забелін В. Г. Фрахтові операції в зовнішній торгівлі. — М.: РосКонсульт, 2000. — 256 с.

Посилання

• Тайм-чартер // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.