Тадеуш Гупаловський

Тадеуш Гупаловський
пол. Tadeusz Hupałowski Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Народження: 25 червня 1922(1922-06-25) Редагувати інформацію у Вікіданих
Золочів, Тернопільське воєводство, Польська Республіка
Смерть: 22 грудня 1999(1999-12-22) Редагувати інформацію у Вікіданих (77 років)
Варшава, Республіка Польща
Поховання: Військові Повонзки Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Польська об'єднана робітнича партія Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди:
орден Дружби народів медаль «За зміцнення бойової співдружності» орден Прапор Праці 1 ступеня орден Прапор Праці 2 ступеня медаль «За Одру, Нису і Балтику» Medal of Victory and Freedom 1945 золотий хрест Заслуги срібний Хрест заслуги Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі медаль «10-річчя Народної Польщі» Золота медаль «За заслуги при збереженні країни» Silver Medal of Merit for National Defence Bronze Medal of Merit for National Defence Gold Medal "Armed Forces in the Service of the Homeland" Silver Medal "Armed Forces in the Service of the Homeland" Bronze Medal "Armed Forces in the Service of the Homeland" Медаль Комісії народної освіти Польщі Medal for fighting for Berlin Medal of the 30th Anniversary of People's Poland Medal of the 40th Anniversary of People's Poland

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тадеуш Гупаловський (пол. Tadeusz Hupałowski; 25 червня 1922(19220625), Золочів — 22 грудня 1999, Варшава) — польський воєначальник і політик часів ПНР. Генерал дивізії Польської народної армії. При воєнному стані у 1981—1983 роках — член Військової ради національного порятунку. Обіймав посади у керівних органах ПОРП й уряді ПНР. Голова Вищої контрольної палати у 1983—1991 роках. Брав участь в економічних перетвореннях останніх років ПНР.

Походження

Народився у родині українських поляків. Закінчив гуманітарний ліцей[1]. У 1939 році брав участь у бойових діях проти німецьких військ під Нисько. Потім повернувся на батьківщину у Золочів, який потрапив у радянську зону окупації. Служив у фінансовому відомстві, працював на цегельному заводі та залізничній станції. Під час нацистської окупації був чорноробом, шофером, завскладу.

У січні 1945 року вступив у Польську народну армію (LWP). Закінчив піхотну школу, потім Академію політичних наук, Військову академію у Чехословаччині та Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР. У 1952 році майор Гупаловський вступив в урядущу компартію ПОРП.

В армійському командуванні

У 1958—1961 роках полковник Гупаловський представляв Військо Польське у штабній системі Організації Варшавського пакту. З 1965 року — заступник головного інспектора територіальної оборони. Брав участь у проєкті розміщення та транспортування ядерної зброї на території ПНР[2].

У 1968—1972 роках Гупаловський — начальник штабу Сілезького військового округу у званні генерал бригади[3]. У 1973—1981 роках генерал дивізії Гупаловський — заступник начальника Генштабу LWP генерала Сивицького.

Політично генерал Гупаловський був противником страйкового руху 1980 року та незалежної профспілки Солідарність. 1 грудня 1980 року він отримав у Москві план військових маневрів, який передбачав масоване введення радянських військ до Польщі. Проте керівництво КПРС врахувало позицію керівництва ПОРП й утрималося від прямого військового втручання[4]. Сам Гупаловський вважав за доцільне встановлення військового режиму силами польської армії та брав участь у підготовці конкретного плану дій[5].

У політичному керівництві

Генерал Гупаловський був одним з організаторів воєнного стану, запровадженого 13 грудня 1981 року. Входив до Військової ради національного порятунку (WRON) — позаконституційного органу вищої влади на чолі з першим секретарем ЦК ПОРП, прем'єр-міністром і міністром національної оборони генералом Ярузельським. Обіймав також посаду міністра адміністрації, економіки й охорони навколишнього середовища в уряді Ярузельського. Гупаловський не належав до неформальної «Директорії», де приймалися всі основні рішення, але зараховувався до «першого ряду» WRON — поряд з генералом Тучапським, генералом Мольчиком, генералом Пйотровським, генералом Барилою[6]. Опікувався економічною політикою воєнного режиму[7].

Проявлявся Гупаловський і у зовнішній політиці — займався відносинами з Лівійською джамахірією. Він відвідав Триполі та провів переговори з Каддафі. Лідер Лівійської Революції висловив повну підтримку WRON і обіцяв збільшити кількість польських фахівців у Лівії[8].

У 1983 році Гупаловського призначено головою Вищої контрольної палати (змінив на цій посаді Мечислава Мочара). За деякими оцінками, на чолі цього органу, який контролює економічну діяльність держструктур, Гупаловський (за погодженням з Ярузельським) сприяв зміцненню зовнішніх економічних зв'язків і підготовці до «номенклатурної приватизації»[9][10].

У 1986—1990 роках Гупаловський обіймав посаду заступника голови Центральної контрольно-ревізійної комісії ПОРП. Був також керівником Товариства польсько-лівійської дружби.

Реформи й відставка

У листопаді 1988 року Тадеуш Гупаловський брав участь у переговорах керівництва ПОРП з лідерами «Солідарності». Підтримував лінію Ярузельського та генерала Кіщака про компроміс з опозицією. Брав участь у переговорному процесі у Магдаленці та підготовці Круглого столу.

До 1991 року, вже у новій суспільно-політичній системі, Гупаловський залишався головою Вищої контрольної плати. Після відставки в політиці не брав активну участь. Перебував в Клубі генералів Війська Польського[11]. Був одружений, мав сина та доньку.

Смерть й оцінки

Помер Тадеуш Гупаловський у віці 77 років[12]. Похований на цвинтарі Військові Повонзки.

Генерал Гупаловський двояко сприймається у сучасному польському суспільстві. З одного боку, він належав до військової номенклатури режиму ПОРП, входив до складу WRON, брав участь у придушенні протестів. З іншого боку, виявився одним з відомих партійно-державних функціонерів, які пішли на діалог з опозицією наприкінці 1980-х років.

Примітки

  1. ↑ Leksykon nauczycieli i wychowanków I Gimnazjum i Liceum w Rzeszowie urodzonych pomiędzy XVII wiekiem a 1945 rokiem (2015). Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022. [Архівовано 2022-10-26 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Polska miała arsenał broni nuklearnej. Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
  3. ↑ Dane osoby z katalogu kierowniczych stanowisk partyjnych i państwowych PRL. Tadeusz Hupałowski. Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
  4. ↑ Stan wojenny. Blef generała: Mit «mniejszego zła». Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
  5. ↑ Operacja «13 grudnia». Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
  6. ↑ Wojskowa Rada Ocalenia Narodowego: groźna junta czy śmieszna WRON-a?. Архів оригіналу за 23 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
  7. ↑ Как поляки гнали «Врону». Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 26 жовтня 2022. [Архівовано 2021-06-06 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Libia Muammara Kaddafiego — zapomniany sojusznik PRL. Архів оригіналу за 26 жовтня 2022. Процитовано 26 жовтня 2022.
  9. ↑ Od agenta do biznesmena 1. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2014.
  10. ↑ Od agenta do biznesmena 2. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2014.
  11. ↑ Генералы карьерного клуба. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 26 жовтня 2022. [Архівовано 2021-07-29 у Wayback Machine.]
  12. ↑ W CIENIU CZERWONEJ JARZĘBINY. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 26 жовтня 2022.

Посилання