|
ТУ2мк
ІсторіяЧерез використання дишел, візки часто виходили з ладу, що спонукало до створення оновленої версії. В 1961 році Камбарський машинобудівний завод змінив конструкцію візків, які в майбутньому також використовуватимуться на тепловозі ТУ4. З другого кварталу 1961 року почалося виробництво модернізованої версії, з новим позначенням ТУ2мк.[1] Виробництво тривало ще два роки, і завершилося 1963-1964 роках, йому на зміну прийшов тепловоз з гідромеханічною передачею ТУ4. За наявними данними, виготовлено не менше 337 штук.[2] КонструкціяКонструкція попередньої і модернізованої версії хоч візуально схожі, але мають відмінності. Головною відмінністю стало застосування бездишлових візків з карданним приводом на дві осі. Також оновлено гальмівну систему, в дію гальма приводяться чотирма гальмівними циліндрами, як на автомобілі МАЗ-200, а не одним, як було в ТУ2м.[1][2] Змінено конструкцію капоту, та облицювання радіатора. Тепловоз має вертикальні жалюзі радіатора спереду, і горизонтальні по боках. Мітельник на модифікованій версії має округліші форми, тоді як на першій версії він був гостріший. Технічні характеристики
Габарит
Силова установка[3]
МодифікаціїВідомо про модифікацію мінімум одного ТУ2мк, на ширину колії 900 мм, для шпалопросочувального заводу в Ґорі, Грузія.[1] ЕксплуатаціяВ СРСРЦей тепловоз використовувся, в основному, на промислових залізницях СРСР. В УкраїніВ незалежній Україні жодної одиниці не збереглося. Відомо про використання цих тепловозів на території УРСР. В Брошневі використовувся ТУ2мк-178, та мінімум один в Бистриці з невідомим номером.[1] В РосіїНа території Росії зберігся один тепловоз цього типу, в Єкатиринбургському музеї вузькоколійної залізниці, він знаходиться в запасах музею.[4][5] Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
