|
Сірома Сіро́ма[1][2][3][4][5] або сірома́[6] (сірома́ха[4], голо́та) — незаможні люди, біднота[1], зокрема, прості козаки, бідна частина населення Запорізької Січі, часто позбавлена власного житла та засобів виробництва. Козацька сірома була свідома свого положення і мала право в надзвичайних випадках збиратися на «чорні ради» — ради без участі старшини, заможних козаків. У 1768 р. на Запоріжжі спалахнув так званий «бунт сіроми» проти гніту старшини й заможної верхівки козацтва. Походження словаОчевидно пов'язане зі словом сирота, що походить із прасл. sirъ «осиротілий»; українське кореневе сі- на місці давнішого си- з'явилося внаслідок зближення зі словами сірий, сіряк, тобто вбогий.[6] Слово «голота» ймовірно походить від слова «голий». Споріднене зі словами сірома («бездомний неодружений козак»), сіроманець («простий селянин, сіряк»), сирома, сіромашня, сіромашшя, сіромаша, сиромаття (усі — «біднота»), сироманка («осиротіла бідна жінка»), а також сорохман, сорохман («сіромаха» та «лобур; горлань»). Однокореневі слова в інших мовах: російське сиромаха — «сирота» і болгарське сирома́х, сербсько-хорватське сиро́мах, словенське siromák, македонське сиромав — усе «сіромах, бедняк, бідолаха»[6]. У літературіЗустрічається у творах Т. Г. Шевченка (із наголосом сіро́ма), наприклад: Ти не лукавила зо мною, Придбав сірома грошенят, Любов Забашта: Олексо, ти ж не відчував Пантелеймон Куліш: Закипіла на Вкраїнї страшенна трівога, Див. такожПримітки
|
