|
Сімон Вестдейк
Сімон Вестдейк (нід. Simon Vestdijk, МФА: [ˈsimɔn ˈvɛs̬dɛi̯k]; *17 жовтня 1898, Гарлінген, Нідерланди — 23 березня 1971, Утрехт, Нідерланди) — нідерландський прозаїк і літературний критик, поет; лауреат Нідерландської літературної премії (1971). З життя і творчостіСімон Вестдейк народився 17 жовтня 1898 року в містечку Гарлінгені (Фрисландія) і згодом зображував його у своїх творах. Вивчав медицину, психологію в Амстердамському університеті. Після навчання й кількох років лікарської практики повністю заходився коло літератури. У 1971 році письменникові присуджено Нідерландську літературну премію. Творчість Вестдейка має виражений гуманістичний характер. Він — автор поетичних збірок «Вірші» (1932), «Римована палітра» (1933), «Служіння жінці» (1934), «Дитина міста і села» (1936), «Рембрандт і ангели» (1956), романів: історичних — «П'ята печать» (1937), «Останні роки Пілатового життя» (1938), «Отрів рому» (1940), психологічно-побутових і соціальних — «Знову до Іни Даманн» (1934), містико-фантастичних «Пан Віссер спускається до пекла» (1936), циклу автобіографічних романів «Антон Вахтер» (1939—48) та ін. Деякі романи Вестдейка спрямовані проти нацизму — «Ельза Белер, німецька служниця» (1936), «Вогнепоклонники» (1947), «Спотворений Аполлон» (1952). Під час німецької окупації був ув'язнений, події цього часу відображено в романі «Пастораль 1943 року» (1945). Інші романи — «Філософ і убивця» (1961), «Процес майстра Екгарта» (1970) тощо. Писав критичні праці («Проблема вини в Достоєвського», 1945), статті (зб. «Мистецтво і сон», 1957). Вірш Сімона Вестдейка «Сліпі» в перекладі українською В. Осадчого увійшов до збірки «Поклик» (К., 1984). Російською вийшов том вибраних творів письменника («Пастораль 1943 року» та оповідання) в серії «Мастера современной прозы» (М.: «Прогресс», 1973). Вибрана бібліографія
Джерела та посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
