Згідно із збереженими документами, Szürte та його околиці були заселені вже до 1281 року, але ймовірно, знищені під час татарської навали, але згодом розселені. Тоді її власниками була родина Rátót (Rátold). Село в джерелах відоме під назвами; «Strite», «Strute», Zritte, Sratha, Strate, за свідченням джерел.
За свідченням джерел, у 1288 році шляхтич Матей продав село землевласникам із родини Бокша. Нові власники поселилися в селі, а їхні нащадки до свого прізвища додавали прикладку «de Strute» (сюртянські). Рідні власників, що проживала в Чопі, село належало впродовж XV—XVI ст.
В 1427 році селянські господарства належали трьом землевласникам і були оподатковані від 38-ми порт. Разом із будинком шолтейса тоді в селі нараховувалось 40 домогосподарств. Це давало підстави вважати Сюрте найбільшим поселенням у околиці.
В XVI ст. багато селянських господарств збідніли і стали кріпацькими. В 1567 році було оподатковано 6 господарств, що володіли половинним наділом (портою), 8 — із четвертинним наділом. Наприкінці XVI ст. до села переселилися близько 30 нових селянських родин. У 1599 році в Сюрте нараховувалося уже 55 селянських господарств; тут знаходилися також дві садиби землевласників, костел, парафія і школа.
Протягом XVII — на початку XVII століть із села виїхало понад 4/5 селянських родин. Дані за 1715 рік зафіксували в селі лише 9 селянських господарств.
Джерела XVIII ст. вважають Сюрте мадярським селом. У 1869 році до складу села входив присілок Kistéglás.
У міжвоєнний період (до липня 1945 року) село не було частиною чехословацької Підкарпатської Русі, а територіально належало до словацького округу Кральовски-Хлмец.
У 1946 році в рамках загального перейменування на нових територіях, указом Президії Верховної Ради село Сюрте перейменували у Струмківку.
В 1995 році селу повернуто історичну назву.
2020 року у рамках децентралізації село утворило Сюртівську ОТГ, бюджет на 2020 рік становив 4.796 млн грн.
Існування в селі костелу зафіксовано джерелами з XIV ст. В період реформації костел переходив від католиків до протестантів і навпаки.
Кам'яний, однонефний. У плані складається з прямокутного нефу, до якого зі сходу примикає більш вузький квадратний хор майже такої ж висоти, як і неф. Покритий двосхилими дахами, Із заходу до нефу прибудовано квадратну в плані, триярусну дзвіниця (з вапняку і цегли) з чотиригранним шпилем. В інтер'єрі стіни нефа розчленовані виступаючими пілястрами на чотири прясла, на які спираються бочкові склепіння з поясами. У західної стіни нави на двох кам'яних стовпах і хрестових склепіннях влаштовані хори, з'єднані з дзвіницею.
Арочний отвір і портал, ведучий з притвору в неф, — стрілчастої готичної форми. Північно-східний і південно-східний кути нефа закруглені. Хор перекритий вспарушеним склепінням. На північному фасаді нефа пам'ятника збереглося рельєфне білокам'яне зображення, яке можна віднести до XV ст.