У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою:
Петрівка.
Петрі́вка — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області, орган місцевого самоврядування — Соловківська сільська рада. З 2020 року село увійшло до Чопської міської громади. Населення становить 415 осіб (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване на півдні Ужгородського району, за 19,0 кілометра[4] від районного центру. У селі розташована лінійна вантажно-пасажирська залізнична станція Львівської залізниці «Есень», де зупиняються приміські електропоїзди.
Географія
Село Петрівка лежить за 19,0 км на південь від районного центру, фізична відстань до Києва — 618,8 км[4].
Історія
Село засноване в 30-х роках переселенцями з Великоберезнянщини, Міжгірщини та Хустщини, що купили землі на півдні Ужгородщини, що в той час ще входила до складу Австро-Угорської імперії, і володіли нею аж до кінця Другої світової війни, коли землі були конфісковані більшовиками.[5]
Населення
Станом на 1989 рік у селі проживало 392 особи, серед них — 182 чоловіки й 210 жінок[6].
За даними перепису населення 2001 року в селі проживало 415[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[7]:
Чисельність населення станом на 2020 рік: 450 осіб.[5]
Релігія
Наприкінці 1930-х було закладено цвинтар, на ньому встановили хрест і дзвіницю. У 1936 році на цьому ж місці збудовано дерев'яну церкву — що була зруйнована в 1950 році. Та невдовзі громада відбудувала нову з вальків, що теж була зруйнована радянською владою в 1967 році. Після здобуття Україною незалежности в 1991 році громада почала збирати кошти на відбудову нової церкви. Відбудова завершилася в 1992 році й була результатом співпраці православної та греко-католицької громад, що зараз спільно використовують церкву.
У 1936 році на місцині Сернєгат було споруджено невелику дерев'яну церківцю, очевидно, каркасної конструкції і куплено дзвін, вилитий 1937 року Ференцом Еґрі.
Головними майстрами були Глеба, що прийшов із села Бабичі, та Микола Скунць, виходець із Міжгір'я. У 1937 році на кошти перших переселенців придбано дзвін, вилитий у селі Малі Геєвці у знаменитого майстра по виготовленню дзвонів Ференца Егрі. У 1948 році жителі села дізнались, що радянська влада хоче забрати дзвін у село Добронь, на потреби колгоспу. Жителі села переховували дзвін по своїм хатам, допоки не дали дозвіл на його встановлення у 1952 році.
Церкву розібрали в 1950 році., але люди добилися дозволу на відбудову і господареві, який узяв дерево з церкви, довелося його повернути. Церкву поставили на новому місці, на кладовищі і тоді ж почали довкола дерев'яної споруди будувати нову церкву з вальків на кам'яному фундаменті, а черепичний дах мала увінчати маленька вежка. Усе це розгнівало районне керівництво.
Одного дня 1967 році в село прибули місцеві начальники з агентами КДБ, і церкву було зруйнувало трактором. На цвинтарі лишилася простенька дерев'яна дзвіниця. Новий мурований храм збудовано спільно греко-католицькою та православною громадами, по боках фронтону встановлено символи обох конфесій.
Ділянку під церкву виділила зі своєї землі Ганна Бубанець. До зведення храму особливо причетний отець Юрій Федака, а кошти зібрано в селі.
23 грудня 1991 року заснована греко-католицьку громаду «Сошествія Святого Духа» у селі Петрівка. Ділянку під будівництво церкви виділила зі своєї землі Ганна Бубанець, (яка з 1952 року і протягом багатьох років була дзвонаркою). 8 червня 1991 року було закладено перший камінь під будівництво храму. До зведення храму значних зусиль доклав отець Юрій Федака, який служив для вірників оновленої парафії села Петрівка з 1993 року і по 2007 рік. 8 травня 1993 року на фундаменті церкви отець Юрій Федака провів першу Божественну Літургію. Дзвін з дерев'яної дзвіниці на кладовищі встановлено у новозбудований храм у 1996 році. Новий мурований храм збудовано спільно греко-католицькою та православною громадами і по боках фронтону встановлено символи обох конфесій. Завершену церкву Святої Трійці освячено єпископами Мукачівської греко-католицької церкви І.Семеді, Й.Головачем та І.Маргітичем у 1996 році.
5 квітня 2011 року владика Мілан перед Архієрейською Службою Божою освятив пам'ятну дошку, що висить на стіні храму, ревному служителю Христової Церкви митр.прот. Георгію Федаці.[5]
Туристичні місця
- Дзвін Ференца Егрі
- Канали для рибалки
Примітки
Посилання
