|
Східнокитайське море
 Східнокитайське море — напівзамкнуте море Тихого океану між узбережжям Китаю і островами Рюкю і Кюсю (Японія). Загальний описПлоща — 836 тис. км². Найбільша глибина — 2 719 м. Середня температура води в лютому від 7 до 16 °C, у серпні 27—28 °C. Солоність води 30—34,5 ‰, у гирлах річок — 5—10 ‰. Припливи півдобові (до 7,5 м). Найбільша річка, що впадає в Східнокитайське море — Янцзи. На півночі море відкрито у Жовте море, на північному сході з'єднується Корейською протокою з Японським морем, на південному заході — Тайванською протокою з Південнокитайським морем. Рельєф дна біля західного берега Східнокитайського моря нерівний, але глибини тут невеликі, біля берега майже повсюдно мілини. На мілинах і поблизу островів небезпечні для судноплавства скелі, рифи і банки. Особливо небезпечні води на підході до гирла річки Янцзи і в районі архіпелагу Чжоушань. Підводні небезпеки помітити крізь товщу води важко, оскільки вода в зазначених районах каламутна. Деякі із них можна помітити по припливних сувоях і бурунах, що утворюються над ними. У районі є великі малодосліджені ділянки, де можуть бути небезпечні скельні й донні утворення, не показані на картах. Ґрунт на півночі моря переважно мулистий, подекуди в поєднанні з піском, черепашкою і каменем. Землетруси, які раптово змінюють рельєф дна океану (скиди, обвали, зсуви), викликають моретруси, під час яких утворюються поперечні й поздовжні хвилі. Поперечні хвилі викликають появу на поверхні води хаотично рухомих хвиль і відчуваються на судах у вигляді ударів і струсів корпусу, подібно тим, які відчуває судно при посадці на мілину. Поздовжні хвилі, що виникають під час моретрясіння, називаються морськими сейсмічними хвилями, або цунамі. Зазвичай цунамі являють собою серію з 3—9 хвиль, що поширюються зі швидкістю 100—300 км на годину від епіцентру землетрусу, з інтервалами 10—30 хв. Довжина цих хвиль 30—100 км, а висота 3—5 м; тому вони не чинять ніякої дії на судна у відкритому океані. Руйнівний ефект цунамі проявляється у відкритих берегів і з особливою силою в глибоких воронкоподібних бухтах і затоках, які мають широкі входи й глибини що поступово зменшуються. Район моря недостатньо обладнаний засобами навігації. Берегові засоби навігаційного обладнання встановлені головним чином на підходах до портів, на берегах проток, якими часто користуються великі судна, і на деяких мисах, що є основними орієнтирами при підході до берега. Плавуче огородження виставляється тільки на фарватерах, що ведуть у порти, і в гирлах великих судноплавних річок. Мореплавці повинні враховувати, що на надійність розташування буїв, а також на сувору сталість характеристик навігаційних вогнів повністю покладатися не можна. Східнокитайське море багате біологічними ресурсами. Об'єктом промислового рибальства є оселедець, сардини, також ведеться вилов краба, омарів, збір трепанга, морських водоростей. Межі моряМіжнародна гідрографічна організація так визначає межі Східнокитайського моря:[1]:
КліматАкваторія моря лежить в субтропічному кліматичному поясі (зона мусонів)[2]. Улітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Сезон дощів припадає на літній період, взимку можливі снігопади[3]. Через море проходить тепла течія Куросіо. БіологіяАкваторія моря утворює окремий однойменний морський екорегіон бореальної тихоокеанської зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до північної субтропічної зони, а півдня й сходу — до індо-пацифічної тропічної[5]. Основні портиПримітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Східнокитайське море
|
||||||||||||||||||||||||||||
