Сухов Костянтин Васильович
Костянтин Васильович Сухов (* 31 травня 1923 — 15 вересня 2003) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945). У роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 16-го гвардійського винищувального авіаційного полку (9-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія 6-го гвардійського винищувального авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту). БіографіяНародився 31 травня 1923 року в м. Махачкала (нині Республіки Дагестан РФ) в сім'ї робітника. Росіянин. Жив в місті Новочеркаську Ростовської області. Закінчив 8 класів школи і Ростовський аероклуб. Працював фотографом. У РСЧА з 1940 року. У 1942 році закінчив Єйське військово-морське авіаційне училище льотчиків. На фронтах німецько-радянської війни з вересня 1942 року. Пройшов шлях від рядового льотчика до командира 1-ї ескадрильї. Воював на Північно-Кавказькому, Південному, 2-му, 4-му і 1-му Українських фронтах. Командир ескадрильї 16-го гвардійського винищувального авіаційного полку 9-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 6-го гвардійського винищувального авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту гвардії старший лейтенант Костянтин Васильович Сухов до березня 1945 року виконав 250 бойових вильоти, у 46 повітряних боях особисто збив 20 літаків супротивника. 27 червня 1945 року гвардії старшому лейтенанту К. В. Сухову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. ![]() Після війни продовжував служити у ВПС. У 1951 році закінчив командний факультет Військово-повітряної академії. Служив на командних і штабних посадах в Військах ППО. У 1973—1975 роках був військовим радником з бойового застосування начальника Центрального командного пункту військ ППО і ВПС Сирійської Арабської Республіки. Брав участь в арабо-ізраїльському конфлікті у жовтні 1973 року. З 1975 року гвардії полковник Сухов К. В. у запасі. Жив у Києві. Помер 15 вересня 2003 року. Похований у колумбарії Байкового кладовища разом із дружиною. ПраціКостянтин Васильович Сухов — автор книги «Ескадрилья веде бій». ПосиланняЛітература
|
Portal di Ensiklopedia Dunia