Супрун Павло Степанович

Павло Степанович Супрун
Основна інформація
Дата народження	3 лютого 1937(1937-02-03)
Місце народження	Попівка, Конотопського району, Сумської області
Дата смерті	26 грудня 2019(2019-12-26) (82 роки)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	СРСР,  Україна
Національність	українець
Професія	кобзар
Освіта	Київська консерваторія
Інструменти	бандура, фортепіано
Нагороди	Заслужений працівник культури України

Павло Степанович Супрун (3 лютого 1937, Попівка Конотопського району Сумської області — 26 грудня 2019, Київ) — український кобзар і піаніст. Заслужений працівник культури України (1998).

Життєпис

Народився 3 лютого 1937 в селі Попівка на Сумщині. У 1944 році, у віці 7 років, втратив зір, підібравши міну, яка залишилась в районі села після боїв.

Змалку любив співати, тому став активним учасником хору при Будинку культури. Маючи від природи чудові музичні і вокальні дані, він досконало опанував пісенну майстерність. Навчався в Київському інтернаті для сліпих дітей.

З 1955 року працював слюсарем-складальником на навчально-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих. Закінчив 1969 року Київську консерваторію (клас Ніни Павленко), 1973 року — студію кобзарського мистецтва при Українському музичному товаристві.

Могила Павла Супруна, Байкове кладовище

З 1990 року, із виходом на пенсію, кобзарство стало основною справою його життя.

У 1996 році був учасником конференції славістів у Пенсільванському університеті, де розглядався феномен кобзарства в Україні. Виступав у Великій Британії. У 1999 році здійснив концертну поїздку до Чикаго, Флориди.

Дружина Павла Супруна, Надія Миколаївна, також жертва Другої світової війни. Як і її чоловік, була у дитинстві поранена і втратила зір, підібравши міну. Також навчалася в спеціальній школі для сліпих.

Мешкав в Києві. Помер на 83-му році життя 26 грудня 2019 року. Похований в колумбарії Байкового кладовища, біля центрального входу (50°24′55.86″ пн. ш. 30°30′18.71″ сх. д.).

Творчість

У фортепіанному репертуарі Супруна — арії з опер, романси, пісні вітчизняних і зарубіжних композиторів. Бандура супроводжувала українські народні думи та пісні. Серед них: «Пісня про Байду», «Невільницький плач», «Дума про смерть козака-бандуриста», «Про трьох братів самарських», «Облога Києва печенігами», жартівливі народні пісні, власні музичні твори на вірші сучасних поетів, романси.

Нагороди

• Переможець численних конкурсів
• Заслужений працівник культури України (1998)
• Лауреат міжнародного фестивалю «Філантроп» (2002).
• Увійшов до числа 25 видатних діячів культури і мистецтв, які отримували щорічну Київську міську стипендію у 2011 році.[1]

Примітки

1. Київським письменникам і художникам призначені стипендії // ЛІГАБізнесІнформ. 10.09.2010

Джерела

• http://www.brama.com/art/kobzar2.html [Архівовано 15 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• 75 років від дня народження Павла Степановича Супруна

Посилання

• Павло Супрун — Дума «На смерть козака — бандуриста» (відео)