Суперпарамагнетизм

Суперпарамагнетизм — вид магнетизму, властивий мікроскопічним і наноскопічним частинками феромагнітних матеріалів, при якому магнітний момент однодоменної частинки спонтанно й випадково, внаслідок теплових флуктуацій, змінює свою орієнтацію. Середній час між перемагнічуваннями називається часом релаксації Нееля[1]. За відсутності зовнішнього магнітного поля суперпарамагнетики мають у середньому нульовий магнітний момент, тобто поводяться як парамагнетики, хоча з великою магнітною сприйнятливістю.

Суперпарамагнетизм створює перешкоду для зменшення розміру феромагнітних частинок, які можуть використовуватися в магнітних носіях інфомації, оскільки малі частинки не зберігають намагніченість.

Примітки

  1. Товстолиткін О.І.; Боровий М.О.; Курилюк В.В.; Куницький Ю.А. (2014). Фізичні основи спінтроніки. ТОВ"Нілан-ЛТД". с. 500. ISBN 978-617-7121-93-9. {{cite book}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)

Джерела

  • С.А. Непийко. Физические свойства малых металлических частиц. Киев. Наукова Думка. 1985.

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia