|
Сулима-Блохин Олександра Парфенівна
Олекса́ндра Парфе́нівна Сулима, у шлюбі Сулима-Блохина (* 4 квітня 1902, Охтирка — † 12 грудня 1990, Мюнхен) — українська діаспорна поетеса, мовознавиця, прозаїк, публіцистка, історик літератури, літературознавиця, громадська діячка. Літературний псевдонім Іванна Чорнобривець. З біографіїНародилася 4 квітня 1902 р. поблизу Охтирки теперішньої Сумської області в родині священика. Виховувалася в російськомовному середовищі, наполегливо працювала над собою та, безперервно навчаючись, опанувала рідну мову. Закінчила жіночу гімназію, потім мовнолітературний факультет Харківського педагогічного інституту (1933), Харківський університет (1935), курси іноземних мов (1937). 3 1919 року на педагогічній роботі, також очолює просвітницькі осередки в селах Охтирського повіту, в тому часі заприязнилася із Борисом Антоненком-Давидовичем. Очолювала Охтирський дитячий будинок, викладала у вузах України. Працювала в Харківському інституті інженерів транспорту (1933—1941), Інституті планування (1936—1941). 1943 року із другим чоловіком Юрієм Блохіним (перший помер) переїхала до Львова, звідти до Відня. З 1946 мешкає в Мюнхені. Працювала науковим секретарем, викладачкою мови та літератури у Високій економічній школі (1946—1950), згодом — доцентом (1960), потім професором в Українському технічно-господарському інституті. В Українському Вільному університеті стала доцентом, згодом професором, членом-кореспондентом Української вільної Академії Наук. У 1965 р. отримала ступінь доктора наук за працю «Квітка і Куліш». Була головою Об'єднання українських жінок Німеччини, членом Світової федерації українських жінок. Почала писати в часі навчання у педагогічному інституті. В 1930-х дитячі оповідання та казки часто передавали по українському радіо. Вже в еміграції видала дві поетичні збірки: «З блакиті неба і скорботи душі» −1959, та «Ескізи» — 1976, книжку новел «З потоку життя» — 1963. Померла 12 грудня 1990 р. у м. Мюнхен (Німеччина). На надгробку викарбувано її кредо: «Готова до жертви, повна любові, віддана Батьківщині». ТворчістьАвтор збірок поезій «З блакиті неба і скорботи душі» (1959), «Ескізи» (1976); новел «З потоку життя» (1963), дослідження «Квітка і Куліш — основоположники української новелі» (1969).
Писала розвідки:
Література і джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
