Стенструпін

Стенструпін
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений, перейменований (Rn)[d][1][2]
IMA-номерIMA1987 s.p.
АбревіатураSsp-Ce[3]
Хімічна формулаNa₁₄Mn²⁺₂(Fe³⁺,Mn³⁺)₂Ce₆(Zr,Th)(Si₆O₁₈)₂(PO₄)₆(HPO₄)(OH)₂ * 2H₂O
Nickel-Strunz 109.CK.20[4]
Dana 861.4.2.1
Ідентифікація
Сингоніятригональна сингонія
Інші характеристики
Названо на честьКнуд Стеенструп[5]
Типова місцевістьKangerluarsuk fjord, Ilímaussaqd[4]
CMNS: Стенструпін у Вікісховищі

Стенструпін (рос. стенструпин; англ. steenstrupine; нім. Steenstrupin n) — мінерал, силікат-фосфат рідкісних земель, натрію, манґану і заліза острівної будови. За прізв. данського геолога К. Й. В. Стенструпа (K.J.V.Steenstrup), J.Lorenzen, 1881.

Опис

Хімічна формула:

  • 1. За Є. К. Лазаренком: Na2Ce(Mg, Fe)H2[(Si, P)O4]3.
  • 2. За К.Фреєм: (Сe, La, Na, Mn)6(Si, P)6O18(OH).
  • 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Na14Ce6Mn2Fe2(Zr, Th) [Si6O18]2[PO4]7•3H2O.

Склад (у % з р-ну Ловозера, Кольський п-ів): Na2O — 6,51; Ce2O3+La2O3 + Y2O3 — 23,34; MgO — 9,97; Fe2O3 — 3,68; P2O5 — 5,32; SiO2 — 32,26; H2O — 3,56. Домішки: ThO2; CaO; K2O; TiO2; Nb2O5.

Сингонія гексагональна. Густина 3,1-3,6. Тв. 4,0-5,5. Колір темно-бурий, майже чорний. Риса бура. Блиск смоляний, тьмяний. Злом раковистий. Метаміктний. Знайдений у содалітових сієнітах Хібінського масиву (РФ), лужних породах Ґренландії (Ілімаусак, Кангердлуарсук). Рідкісний.

Різновиди

Розрізняють:

  • стенструпін бериліїстий (різновид, який містить до 1,22 BeO),
  • стенструпін манґанистий (різновид, який містить до 18 % MnO),
  • стенструпін торіїстий (різновид стенструпіну з метасоматичних утворень Сибіру із значним вмістом ThO2).

Див. також

Примітки

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (July 2021) — 2021.
  2. ↑ Nickel E. H., Mandarino J. A. Procedures involving the IMA Commission on New Minerals and Mineral Names and guidelines on mineral nomenclature // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1987. — Vol. 72. — P. 1031–1042. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
  3. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. ↑ Lorenzen J. T. On some minerals from the sodalite-syenite in the Juliane-haab district, south Greenland // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1882. — Vol. 5. — P. 49–70. — ISSN 0026-461X; 1471-8022

Література

Посилання