Стелс (жанр відеоігор)Стелс (англ. Stealth — нишком, таємно) — жанр відеоігор, у яких гравцеві потрібно непомітно пересуватися, ховатися, потаємно та швидко вбивати ворогів, і уникати викриття, щоб виконати поставлене завдання. Попри те, що цей жанр порівняно старий, існує не так багато відеоігор, що класифікуються як стелс-бойовики. Частіше за все трапляються проєкти, що містять елементи стелсу. Найбільшу популярність жанр отримав завдяки серіям відеоігор Thief, Metal Gear, Hitman, Splinter Cell, Assassin's Creed та іншим. ІсторіяПершою відеогрою зі стелс-елементами вважається Castle Wolfenstein (не плутати з Wolfenstein 3D), випущена 1981 року компанією Muse Software. Стелс як жанр остаточно сформувався з виходом відеогри «Thief», яка кристалізувала всі основні елементи жанру у стилі фентезі. Але відомішим стелс-проєктом стала Metal Gear, випущена японською компанію Konami 1987 року для MSX2, пізніше портована на NES. Відеогра заклала багато принципів, що складають основу сучасних стелс-проєктів, які тяжіють не до фентезійної, а технічної тематики[1], і стала досить успішною, розійшовшись більш ніж мільйоном копій. За Metal Gear пішли два незалежні сиквели відеогри, випущені 1990 року: Snake's Revenge (створений без участі головного дизайнера серії Хідео Кодзіми та не є частиною офіційної хронології Metal Gear) в Америці та Європі для NES і Metal Gear 2: Solid Snake (офіційний сиквел, спродюсований Кодзімою) у Японії на MSX2. Snake's Revenge практично не привніс нічого нового в ігровий процес, змістивши баланс убік бойовика. Metal Gear 2 ж своєю чергою внесла чимало змін і поліпшень в ігровий процес, зокрема суттєво покращений ігровий штучний інтелект супротивників. Відомо, що популярний шутер Wolfenstein 3D також міг стати стелс-відеогрою. Впродовж розроблення Wolfenstein 3D, розробники з id Software експериментували зі стелсом, надавши гравцеві можливість прокрадатися за спинами ворогів або перевдягатися у ворожу форму, але в підсумку нічого із цього до відеогри не потрапило. Жанр не використовувався аж до виходу відеогри Goldeneye 007 для Nintendo 64 1997 року, у якій, щоб виконати завдання, можна було використовувати як грубу силу, так і стелс, який часто був безпечніше для проходження, як у Thief: The Dark Project. Стелс-відеоігри не мали масової популярності аж до виходу Metal Gear Solid (наприклад, Thief здобула нагороду, але в номінації «Ліве Різьблення» — за версією журналу Game.exe), яка завдяки приголомшливому успіху незабаром отримала сиквел Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty, приквел Metal Gear Solid 3: Snake Eater і безліч побічних ігрових відгалужень. Splinter Cell значно популяризував жанр для персональних комп'ютерів — було випущено п'ять повноцінних проєктів. Серія Hitman створила цілий піджанр стелсу — «соціальний» стелс, в якому гравцю потрібно не ховатися в тіні, а ховатися серед людей, гублячись у натовпі, змінюючи одежу та намагаючись не привертати зайвої уваги. Останнім часом розробники часто додають у свої відеоігри інших жанрів стелс-елементи, щоб урізноманітнити ігровий процес. Тут варто відзначити проєкти No One Lives Forever, Syphon Filter, Commandos, Prisoner of War, Perfect Dark, Far Cry, Deus Ex, The Elder Scrolls IV: Oblivion і Counter-Strike: Condition Zero, Splinter Cell: Conviction у яких ця комбінація жанрів вийшла досить вдало. Ігровий процесІгровий процес стелс-відеоігор значно відрізняється від бойовиків. Часто у відеоіграх цього жанру гравець дуже вразливий і може загинути від пари поранень. У багатьох стелс-відеоіграх гравцеві доводиться усувати ворогів непомітно, щоб не викликати тривогу, оскільки тоді кількість ворогів значно зросте. Найвизначніші відеоігри
Ігри, які просунули вперед жанр стелс.
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia