|
Стах Вікторія Іванівна
Вікторія Іванівна Стах (нар. 11 квітня 1969, Київ) — українська поетеса, перекладачка, журналістка. БіографіяНародилася 1969 року в Києві. Закінчила філологічний факультет Національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала лаборантом на кафедрі української літератури, згодом молодшим науковим працівником у музеї-квартирі П. Г. Тичини. У 1992—1994 роках працювала завідувачкою відділом літератури й мистецтва еротичного часопису для сімейного читання «Лель». Працювала також редактором в журналі «Україна», кореспондентом в газеті «Україна молода», «Газета по-київськи» тощо. Писала колонки для «Газети по-українськи». У 1998—1999 роках працювала над програмою «Не всі вдома» («Студія „1+1“», програмою «Чайник» (телеканал СТБ) та «Доброї ночі, Україно» (телекомпанія «ЕРА»). З 1985 року почала друкуватися в українській періодиці як поетеса, прозаїк, публіцист, перекладач, журналіст та літературний критик. Автор ідеї та співупорядник антології української еротичної поезії «Біла книга кохання». Співавтор численних антологій прози та поезії, сотень публікацій в українській періодиці. Літературні псевдоніми: Мстислава Чайка, Мотря Чуйбіска, Жирка Зиґзиця, Яніра Мева. Під псевдонімом Віктір Остап писала паліндромони — вірші, які читаються однаково від початку до кінця і від кінця до початку. Автор збірок віршів «Побачення біля трансформаторної будки», «Ритуальне самогубство», «Пан Кухоль» (для дітей) та «Шиза», друкувалася в численних антологіях та колективних збірниках. Вірші використовувалися у виставах мистецької групи «Яра» (Yara Arts Group) при театрі Ля-Ма Ма в Нью-Йорку. Як літературний редактор працювала з перекладами іноземних авторів і творами українських письменників. Відредагувала для українських видавництв переклади кількох десятків зарубіжних авторів, зокрема твори Айн Ренд, Сола Беллоу, Еріха Марії Ремарка, Анн-Софі Брасм, Девіда Г. Лоуренса, Жоеля Діккера, Джонатана Літтеля, Мілана Кундери, Аньєс Мартен-Люґан, Жоржі Амаду тощо. Працює переважно з «Видавництвом Старого Лева» (ВСЛ). Лауреат премії видавництва «Смолоскип» за цикл інтерв'ю з проблем мистецтва (1995). Здобула відзнаку Творчої Асоціації «500» як «Жінка, яка робила в літературі 90-х років усе, що хотіла вона сама» (1999 рік). Переможниця літературного конкурсу короткої прози «Сила малого», який проводив тижневик «Сім'я і дім». Вірші перекладено англійською мовою. Чоловік — Михайло Бриних, літератор. Виховала трьох дітей. ТворчістьЗ 1985 року почала друкуватися в українській періодиці як поетеса, прозаїк, публіцист, журналіст та літературний критик. Автор ідеї та співупорядник антології української еротичної поезії «Біла книга кохання». Співавтор численних антологій прози та поезії. Автор збірок віршів «Побачення біля трансформаторної будки», «Ритуальне самогубство», «Пан Кухоль» (для дітей), друкувалася в антологіях та колективних збірниках. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» за цикл інтерв'ю з проблем мистецтва (1997). Переможниця конкурсу «Сила малого». Деякі тексти Вікторії Стах було покладено на музику гуртом «Мертвий півень». Вірші перекладалися англійською та російською мовами. ТвориЗбірки поезії
Антології та колективні збірники
Переклади
Джерело
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
