Старший радник (Курляндія)Ста́рший ра́дник (нім. Oberrat) — найвищий цивільний чин у герцогстві Курляндії і Семигалії XVI—XVIII ст. Аналог міністра, або таємного радника[1]. Герцог Курляндії і Семигалії надавав його визначним і титулованим лицарям-достойникам, уродженцям і землевласникам герцогства — ландгофмейстеру, канцлеру, обер-бургграфу і ландмаршалу. Ця четвірка складала герцогську Вищу раду (нім. Oberster Rat) — центральний уряд і найвищий суд країни, відповідник Таємної ради європейських дворів. Згідно з «Formula Regiminis» (1617) старші радники перебували на вершині курляндської адміністрації[2], керували обер-гауптманами і гауптманами. Ландгофмейстер головував на Вищій раді і мав усю повноту виконавчо-судової влади; канцлер очолював герцогську канцелярію, скарбницю і адміністрацію; обер-бургграф завідував замками, укріпленнями і військовими справами герцогства; ландмаршал був головою курляндського парламенту (ландтагу) і виразником усього курляндського лицарства. Вища рада у складі чотирьох радників керувала герцогством за відсутності або неповноліття герцога. Після російської анексії Курляндії (1795) та запровадження російської системи чинів і звань чин старшого радника і Вища рада були скасовані. Функції останньої перейшли до Мітавського вищого суду, в якому колишні старші радники зберегли свої титули[3]. Також — оберрат, обер-рат, верховний радник, вищий радник тощо. Примітки
БібліографіяДжерела
§ 1282. Монографії. Статті
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia