У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Старченко.
Ната́лія Петрі́вна Ста́рченко (* 1961) — дослідниця історії України середніх віків; доктор історичних наук.
З життєпису
Народилася 1961 року в селі Цвітне Олександрівського району Кіровоградської області. 1991-го закінчила кафедру археології та музеєзнавства Київського університету.
В 1991—1992 роках — старший науковий співробітник Державного історико — археологічного заповідника «Стародавній Київ». З 1992 року — провідний археограф Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. 2001 року здобула вчений ступінь кандидата історичних наук.
Водночас з 2002 року — науковий співробітник відділу історії України середніх віків та раннього нового часу; Інститут історії України НАН України.
Доктор історичних наук (2015).
Серед робіт:
- «Як навчали любити Пушкіна» (2022)
- «Для чого історія в часи, коли лунають гармати» (2022)
- «„Не присягнеш, не будеш королювати“. Як уперше шляхта обирала короля Речі Посполитої» (2021)
- «В обороні честі дому шляхетського»: справа про страту слуг князем Самуелем Каролем Корецьким на Волині 1645 р. // Український історичний журнал. — К., 2017. — № 1 (532) (січ.—лют.). — С. 12—31. — ISSN 0130-5247.
- «Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколо неї (шляхетська Волинь кінця XVI ст.)» /; «Київська старовина» — 2000
- «Правова ситуація на Волині у XVI ст.»; « Київська старовина» — 1999
- «Дещо про становище жінки в шляхетському соціумі (Волинь кінця XVI — середини XVII ст.)»; «Ґенеза: Спеціальний випуск. Філософські, історичні та політологічні студії» — 1999
- «Адам Кисіль: між двома історіографічними концепціями // В'ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна.» Філадельфія; 1998
- про Марію Гольшанську[1]
Дочка — Стріха Ярослава Максимівна. Чоловік — Стріха Максим Віталійович.
Примітки
Джерела
