Староросійська мова

Староросійська (або великороська) мова (староросійкий, або великоросійський період) - російська мова XIV-XVII століть[1][2] з часу поділу давньоруської мови на самостійні російську, білоруську та українську мови до петровських реформ. Термін староросійський застосовується переважно до одиниць мови (слів) для визначення їх віку або часу письмової фіксації[3].

Контекст

В історії російської мови виділяється три основні періоди: давньоруський, загальний для російської, білоруської та української мов (VI—XIV століть), староросійська або великоросійська (XIV—XVII століть) та період національної російської мови (з середини XVII століття)[1].

Лінгвістична характеристика

У цей період починають формуватися фонетична, морфологічна та синтаксична системи, близькі системам сучасної російської мови, відбуваються такі мовні зміни, як[4][5][6]:

• зміна е в о после мягких согласных перед твёрдыми: [н’ес] > [н’ос];
• остаточне формування системи опозиції твердих / м'яких і глухих / дзвінких приголосних;
• заміна приголосних ц, з, с в формах відмінювання на к, г, х (рукѣ, ногѣ, сохѣ замість руцѣ, нозѣ, сосѣ); в українській та білоруській мовах такі чергування зберігаються: укр. на руці, на нозі; біл. на руцэ, на назе;
• втрата категорії двоїни;
• втрата форми кличного відмінка, що стала замінятись формою називного відмінка (брат!, сын!), кличний відмінок зберігся в українській мові і частково в білоруській: укр. брате!, сыну!; бел. браце!;
• поява та широке розповсюдження флексії -а у іменникіх в формі називного відмінка множини (города, дома, учителя) при її відсутності в подібних формах в українській та білоруській: укр. доми, вчителі; бел. гарады, дамы, вучыцелі;
• уніфікація типів відмінювання;
• зміна прикмнетникових закінчень [-ыи̯], [-ии̯] в [-ои̯], [-еи̯] (простый, сам третий зміняються в простой, сам трете́й);
• поява форм наказового способу з к, г замість ц, з (пеки замість пеци, помоги замість помози) і на -ите замість -ѣте (несите замість несѣте);
• закріплення в живій мові одної форми минулого часу у дієслів — дієприкмнетника на -л, що входив до складу форм перфекта;
• поява загальних для російської мови слів, як крестьянин, мельник, пашня, деревня і багато інших.

Див. також

• Руська мова

Примітки

1. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 448—450.
2. Судаков Г. В. Лексикология старорусского языка : (Предметно-бытовая лексика) / Моск. гос. пед. ин-т им. В. И. Ленина. — М. : МГПИ, 1983. Архівовано з джерела 10 листопада 2023
3. Краткий понятийно-терминологический справочник по этимологии и исторической лексикологии / Российская академия наук, Институт русского языка им. В. В. Виноградова, Этимология и история слов русского языка. Ж. Ж. Варбот, А. Ф. Журавлёв. — 1998.
4. Филин Ф. П. Русский язык // Лингвистический энциклопедический словарь^[ru] / Главный редактор В. Н. Ярцева. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — ISBN 5-85270-031-2. (рос.)
5. Иванов В. В. История русского языка // Русский язык. Энциклопедия / Гл. ред. Ю. Н. Караулов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Научное издательство «Большая Российская энциклопедия»; Издательский дом «Дрофа», 1997. — С. 169—170. — ISBN 5-85270-248-X.
6. Иванов В. В. Восточнославянские языки // Лингвистический энциклопедический словарь^[ru] / Главный редактор В. Н. Ярцева. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — ISBN 5-85270-031-2. (рос.)

Література

• Захарова К. Ф.(інші мови), Орлова В. Г.(інші мови), Сологуб А. И., Строганова Т. Ю.. Образование севернорусского наречия и среднерусских говоров / ответственный редактор В. Г. Орлова. — М. : «Наука», 1970. — 456 с.
• Лопатин В. В.(інші мови), Улуханов И. С.(інші мови). Восточнославянские языки. Русский язык // Языки мира. Славянские языки(інші мови). — М. : Academia, 2005. — С. 444—513. — ISBN 5-87444-216-2.

Додаткова література

• Словник повсякденної російської Московської Русі XVI—XVII ст.