Сталінградське військове танкове училище
Сталінградський військове танкове училище — Військово-навчальний заклад (училище), що існувало в 1941-1946 роках, яке розташовувалося в місті Сталінграді, у 1942-1944 роках перебувала в евакуації в місті Курган, потім у Харкові. ІсторіяВеликий спад комскладу на фронті і нові формування потребували збільшити випуск командних кадрів у навчальних закладах автобронетанкових військ СРСР. Тому додатково до вже наявних у липні 1941 року почалося формування ще п'яти училищ: Куйбишевського, Сталінградського, 2-го Харківського і Челябінського танкових і 2-го Горьковського автомобільно-мотоциклетного. Сталінградський військове танкове училище сформовано 12 серпня 1941 року[1]. Евакуйовано в Курган з просуванням німецьких військ до міста на початку вересня 1942 року. Училище розташовувалося в декількох приміщеннях. У колишньому Троїцькому соборі на вул. Куйбишева була їдальня. 15 вересня 1943 року перший секретар Курганського обкому ВКП(б) П. А. Тетюшев і голова Курганського облвиконкому С. В. Моліков звернулися до заступника голови ДКО В. М. Молотова про передислокацію Сталінградського військового танкового училища з Кургану[2]. Майстерня Сталінградського військового танкового училища виробляла запасні частини до тракторів під час підготовки до весняних польових робіт 1944 року. Сталінградський військове танкове училище вибуло з Кургану в липні 1944 року. Воно було передислоковано в Харків. У 1946 році Харківське піхотне і Сталінградське танкове училища об'єднали в одне Харківське, а потім Харківське об'єднали з Київським училищем[3]. Програма навчанняПрограма розрахована на піврічне навчання. Деякі групи курсантів випускали достроково, через 4 місяці[4]. Займалися по 12 годин на добу: 8 годин планових занять та 4 години самопідготовки під керівництвом командира. Курсанти щомісяця отримували 40 рублів. Начальники училища
Знамениті випускники
Примітки |
Portal di Ensiklopedia Dunia