Співак Емілія Семенівна

Співак Емілія Семенівна
Эмилия Соломоновна Спивак
Дата народження18 листопада 1981(1981-11-18)[1][2][3] (43 роки)
Місце народженняЛенінград,
РСФСР, СССР
ГромадянствоСРСР СРСР → Росія Росія
Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв (2003)
Професіяакторка
Кар'єра2001 — дотепер
IMDbID 1904808
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Співак (прізвище).

Емілія Соломонівна Співак (нар.. 18 листопада 1981, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російська актриса театру і кіно.

Біографія

Народилася 18 листопада 1981 року в Ленінграді. Батько — Семен (Соломон) Якович Співак, театральний режисер, Народний артист Російської Федерації.

У 2003 році закінчила Санкт-Петербурзьку державну академію театрального мистецтва (СПбДАТМ) (клас Владислава Борисовича Пазі)[4]. Грала в навчальних спектаклях «Старший син» (режисер — Юрій Бутусов) і «Кабаре» (режисер — Владислав Пазі).

З 2004 року по теперішній час служить у Санкт-Петербурзькому державному молодіжному театрі на Фонтанці[4][5].

У 2005 році грала головну роль у виставі «Пампушка» за п'єсою Василя Сігарєва за мотивами однойменної новели Гі де Мопассана в постановці Єгора Товстоногова в Московському Художньому театрі імені А. П. Чехова.

У [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] 2012 році вийшла заміж [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.][6] [1] [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] за свого однокурсника, актора і режисера Ернеста Тімерханова. Молоді люди зустрічалися в студентські часи, але розійшлися. У 2012 році відновили відносини й одружилися. Через кілька років подружжя розлучилося[7] [2] [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.]

Включення в базу українського сайту «Миротворець»

Творчість

Роботи в театрі

Навчальні спектаклі

  • «Кабаре» (режисер — Владислав Пазі) — * «Старший син» за однойменною комедією Олександра Вампілова (режисер — Юрій Бутусов) — Наталя Макарська, 34 роки, секретарка суду, кохана Васеньки

Санкт-Петербурзький державний молодіжний театр на Фонтанці

Московський Художній театр імені А. П. Чехова

Фільмографія

Рік Назва Роль
2001—2009 с Таємниці слідства Євгенія Анатоліївна, слідчий прокуратури, згодом адвокат
2003 ф Повторення пройденого Світлана Зарубіна
2005 ф Статський радник Есфір Литвинова, дочка великого банкіра, кохана Ераста Фандоріна[11]
2006 ф Мости сердечні Ксенія, власниця готелю «Мірандоліна»
2006 — 2008 с Гончі 1-2 Мадлен, господиня детективного агентства Аркан, майор юстиції
2007 ф 18—14 Ольга, фрейліна
2007 с Бухта страху березня Лінк, троюрідна сестра Лінка
2007 ф Ворожка Маша, подруга Євгенії
2007 ф Троє і Сніжинка Катя Сніжинка
2008 ф Відданий друг Інна
2008 ф Прибудова Ангела доросла Женя
2008 с Людина без пістолета Тамара
2009 ф Влітку я віддаю перевагу весіллю Юлія
2009 ф Коли падають гори Лариса Коновалова, журналістка
2009 ф Повзе змія Олена Павлівна, журналістка
2009 с Правило лабіринту: Плацента Олександра
2010 ф Вийшов їжачок з туману Рита Золотницька, найкраща подруга Олени Бобильової
2010 — 2013 с Гончі 3-5 Мадлен, господиня детективного агентства Аркан, майор юстиції, потім співробітниця розшукового відділу УФСІН, дружина Горинича
2010 ф Діагноз: Любов Віра
2010 с Ведмежий кут. Хутро Ольга Катуніна, дочка лісника
2011 с Дорога моя людина Інна Горбанюк
2011 с Годинники любові Віра Митрофанова
2011 с Жила-була Любов Люба
2013 с Дружина офіцера Наталія Шарко
2013 с Процес Марго, колишня дружина Сергія і коханка Махновського
2015 с Дивні діла твої, Господи! Валерія, колишня дружина Андрія
2015 с Декорації вбивства Рита Антонова, інспекторка у справах неповнолітніх
2016 с Мажор 2 Алла Жаркова, дівчина з вищого суспільства
2016 с Рятувальник Марія Новикова
2016 с Готель останньої надії Надія Звонарьова
2017 с Крила імперії Афіна
2017 с Халупа боржника дружина Кортікова
2017 ф Анатомія драми (короткометражний) офіціантка
2018 ф Ідеальна дружина Віка, мати-одиначка, подруга Валерії і коханка Андрія
2018 с Сорок трояндових кущів Саша, топ-менеджер московського банку, подруга Ганни і Іветти[8][9]
2019 с Чернов Ольга Сергіївна Родіонова, капітан МВС
2019 с Північне сяйво. Сліди смерті Ніка, вдова нафтового магната, наречена Томаса
2019 ф Побитий монолог / Trite monologue (короткометражний) Марина, дівчина головного героя
2020 с Жінка наводить порядок Анна Василівна Вешкіна, старший касир в банку «СВН», наречена Михайла [12]
2020 с Агентство О.К.. Марія, коханка Микити

Нагороди

  • 2007 — переможець інтернет-голосування на сайті Санкт-Петербурзького державного молодіжного театру на Фонтанці в номінації «Головна роль — актриси 2007 року» — за роль Лори Вінгфілд у спектаклі «Сині троянди» за п'єсою " Скляний звіринець " Теннессі Вільямса в постановці Лева Шехтмана на сцені Санкт-Петербурзького державного молодіжного театру на Фонтанці.
  • 2007 — приз глядацьких симпатій петербурзького товариства «Театрал» — за роль Лори Вінгфілд у спектаклі «Сині троянди» в постановці Льва Шехтмана на сцені Санкт-Петербурзького державного молодіжного театру на Фонтанці.
  • 2009 — срібна медаль Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) за внесок в розвиток кримінально-виконавчої системи Росії — за роль Мадлен у телесеріалі «Гончі».
  • 2010 — лауреатув вищої театральної премії Санкт-Петербурга « Золотий софіт» у категорії «Драматичні театри» в номінації «Найкраща жіноча роль» — за роль Людмили Маргарітової в спектаклі «Пізня любов» у постановці Володимира Туманова на сцені Санкт-Петербурзького державного молодіжного театру на Фонтанці[13] .
  • 2013 — лауреатка III Російської національної акторської премії імені Андрія Миронова «Фігаро» в номінації «Найкращі з кращих» — за виконання ролей на драматичній сцені[4][14] .
  • 2016 — лауреатка III Всеросійського фестивалю «Волзькі театральні сезони» в Самарі в номінації «Найкраща жіноча роль» — за роль Емілі Вебб у виставі «Наше містечко» за однойменною п'єсою Торнтона Вайлдера (режисери-постановники — Семен Співак, Сергій Морозов) на сцені Санкт -Петербургского державного молодіжного театру на Фонтанці[4] .
  • 2017 — приз за найкращу жіночу роль в серіалі «Готель останньої надії» за результатами глядацького голосування на фестивалі "Віват, кіно Росії!".

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ ČSFD — 2001.
  3. ↑ Kino-Teatr.ru — 2006.
  4. ↑ а б в г Труппа театра. Спивак Эмилия. Биография, фотография, роли в театре, награды и премии. [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Санкт-Петербургского государственного молодёжного театра на Фонтанке // mtfontanka.spb.ru
  5. ↑ Анна Абакумова. (13 травня 2014). Эмилия Спивак: свободная, как ветер. «Вокруг ТВ». Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 22 липня 2014.
  6. ↑ Елена Долгих. Эмилия Спивак: «Настоящая любовь приходит очень редко». Журнал OK! (рос.). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 30 червня 2020.
  7. ↑ Эмилия Спивак: личная жизнь, семья, муж, дети | Irma Stream (рос.). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 30 червня 2020.
  8. ↑ а б Мелодраматический четырёхсерийный художественный фильм «Сорок розовых кустов» (Россия, 2018 год). Описание, фотографии, новости проекта. Премьера — 22 сентября 2018 года. [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «ТВ Центр» // tvc.ru (8 марта 2020 года)
  9. ↑ а б Сразу шесть российских актёров пополнили базу «Миротворца». — Представители отечественного кинематографа пополнили список «преступников» украинского сайта из-за съёмок в Крыму. Официальный сайт «Пятого канала» (Санкт-Петербург) // 5-tv.ru (28 сентября 2018 года)
  10. ↑ Спектакль «Пышка» режиссёра Егора Товстоногова. Премьера — 6 июня 2005 года. Официальный сайт МХТ имени А. П. Чехова // mxat.ru. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 22 липня 2014.
  11. ↑ Михаил Садчиков. «В постели с Эрастом Фандориным». — Питерская актриса Эмилия Спивак удачно сыграла подругу знаменитого сыщика в фильме «Статский советник» и теперь переезжает в Москву. [Архівовано 5 квітня 2017 у Wayback Machine.] Журнал «Смена» // smena.ru (20 апреля 2005 года)
  12. ↑ Детективный четырёхсерийный телевизионный художественный фильм «Женщина наводит порядок» (Россия, 2020 год, режиссёр — Григорий Жихаревич). Описание, фотографии, новости проекта. Премьера — 21 марта 2020 года. [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «ТВ Центр» // tvc.ru (21 марта 2020 года)
  13. ↑ «Золотой софит» — 2010. Победители и номинанты. [Архівовано 20 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт высшей театральной премии Санкт-Петербурга «Золотой софит» // zolotoisofit.ru
  14. ↑ Российская национальная актёрская премия имени Андрея Миронова «Фигаро». Лауреаты 2013 года. [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.] Официальный сайт Санкт-Петербургского театра «Русская антреприза» имени Андрея Миронова // mironov-theatre.ru

Посилання