Сігарєв Василь Володимирович

Сігарєв Василь Володимирович
рос. Василий Владимирович Сигарев
Дата народження11 січня 1977(1977-01-11)[1] (47 років)
Місце народженняВерхня Салда, Свердловська область, СРСР
Громадянство Росія
Alma materNizhny Tagil State Socio-pedagogical Academyd і Єкатеринбурзький державний театральний інститутd (2003)
ВчителіКоляда Микола Володимировичd
Професіякінорежисер, сценарист, драматург, театральний режисер
Нагороди
IMDbID 3384558
vsigarev.ru
CMNS: Сігарєв Василь Володимирович у Вікісховищі

Василь Володимирович Сігарєв (11 січня 1977, Верхня Салда) — російський кінорежисер, сценарист, продюсер, оператор, монтажер і драматург. Лауреат премій «Дебют», «Антибукер», «Еврика», «Новий стиль», «Evening Standard Awards[en]».

Біографія

Народився у 1977 році у Верхній Салді. Навчався в Нижньотагільському педагогічному інституті, закінчив Єкатеринбурзький державний театральний інститут за спеціальністю «драматургія», семінар Миколи Коляди (2003)[2].

Єдиним твором мистецтва, що вплинув на Сігарєва, він сам називає фільм «Іди і дивись» Елема Климова[3][4].

З 2003 року одружений з акторкою Яною Трояновою. Від першого шлюбу є дочка Єлизавета[5].

Громадська позиція

Є противником безальтернативних виборів, клерикалізації російського суспільства, а також політичного переслідування «Гоголь-центру»[6].

Фільмографія

Режисер

  • 2009 — Дзига
  • 2012 — Жити
  • 2015 — Країна ОЗ

Сценарист

  • 2005 — Продається детектор брехні (п'єса)
  • 2009 — Дзига
  • 2012 — Жити
  • 2014 — До побачення, мама
  • 2015 — Країна ОЗ

Короткометражки

  • 2007 — Цукор (за мотивами вірша П. Елюара)
  • 2014 — #Крымнаш
  • 2017 — Z

Твори

  • «Пластилін»
  • «Чорне молоко»
  • «Агасфер»
  • «Сонечка повертаються на землю»
  • «Гупешка»
  • «Детектор брехні»
  • «Замкова свердловина»
  • «Любов у зливного бачка»
  • «Хуртовина» (за мотивами повісті О. С. Пушкіна)
  • «Сім'я вурдалака»
  • «Пампушка» (за мотивами новели Гі де Мопассана)
  • «Російське лото»
  • «Фантомні болі»
  • «Яма»
  • «Парфумер» (за мотивами роману Патріка Зюскінда)
  • «Дзига» (Кіносценарій)
  • «У моєму болоті»
  • «Олексій Каренін» (П'єса за мотивами роману Л. Н. Толстого «Анна Кареніна»)

Вистави

  • «Коханка» (театр «Бенефіс»)
  • «Гупешка» РАМТ, Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
  • «Пампушка» (МХТ), вистава знятий з показу
  • «Заметіль»
  • «Детектор брехні» «Сфера», Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
  • «Фантомні болі»
  • «Каренін» МХТ, Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова[7]
  • «Пластилін» (Центр драматургії і режисури Казанцева/Рощина), вистава знятий з показу
  • «Сонечка повертаються на землю» (театр Гоголя), вистава знятий з показу
  • «Викрадення», Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
  • «Каренін», Театр на Спаській, режисер Єгор Чернишов, сценографія — Микола Слободяник. Прем'єра відбулася 7 жовтня 2016 р.

Нагороди та премії

Василь Сігарєв у червні 2008 року
  • «Дебют» (2000)
  • «Антибукер» (2000)
  • «Еврика» (2002)
  • «Новий стиль» (2002)
  • «Evening Standard Awards[en]» (2002)
  • За фільм «Дзига»:
    • Кінофестиваль «Кінотавр» в Сочі (2009):
      • Головний приз кінофестивалю
      • Приз «Російської гільдії кінокритиків»
      • Приз ім. Р. Горіна За кращий сценарій»
    • Спеціальне згадування FICC (International Federation of Film Societies) на 44 МКФ у Карлових Варах (2009)
    • Приз за найкращий міжнародний художній фільм на МКФ в Цюріху (2009)
    • 39 МКФ «Молодість» у Києві (2009):
      • Приз Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI
      • Приз Міжнародної федерації кіноклубів FICC «Дон Кіхот»
      • Спеціальний диплом Екуменічного журі
    • Головний приз фестивалю Douro film harvest (Португалія) (2009)
    • Головний приз Kunst Film Biennale (Кельн, Німеччина) (2009)
    • Кращий дебютний фільм в Онфлер (Франція) (2009)
    • Національна премія кінокритики і кінопреси «Білий слон»:
      • Приз за кращий фільм
      • Приз за кращий фільм-дебют
    • Приз за кращу режисуру на Batumi International Art House Film Festival (Грузія) (2009)
    • Приз фестивалю «Супутник над Польщею» (2009)
  • За фільм «Жити»:
    • Головний приз фестивалю східноєвропейського кіно "goEast" у Вісбадені (2012)[8]
    • 23 відкритий російський кінофестиваль «Кінотавр» (2012):
      • Приз за кращу режисуру
      • Приз Гільдії кінознавців і кінокритиків
  • Премія «Ім'я» на фестивалі «Текстура» в Пермі[9] (2013)
  • За фільм «Країна ОЗ»:
    • Кінофестиваль «Кінотавр» в Сочі (2015)[10]:
      • Приз імені Григорія Горіна за кращий сценарій[11]
      • Приз «Російської гільдії кінокритиків»
    • 22 ММКФ «Лістапад» у Мінську (2015):
      • Диплом «За високу художність звукового рішення»
  • Сценарна премія «Слово» імені Валентина Черних за кращий сценарій повнометражного фільму (2016)[12]

Участь у драматургічних фестивалях

  • «Любимівка»(2000)
  • «Щеликово» (2000)

Примітки

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Об авторе
  3. Василий Сигарев: «Самый главный талант для меня — неравнодушие»
  4. Сигарев о фильме «Иди и смотри»: «Будет правдиво и больно. Очень больно». — Портал Кинопоиск (9 июля 2018 г.)
  5. Яна Троянова. Жить. Караван историй
  6. Лариса Малюкова. Василий Сигарев: «Мы все смертны. Так что и бояться нечего» // Новая газета. — 2017. — № 116. — 18.10.2017 — С. 23
  7. Алексей Каренин. Санкт-Петербургский театр имени Андрея Миронова. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014. [Архівовано 2014-10-30 у Wayback Machine.]
  8. Фильм Сигарева «Жить» победил на фестивале goEast в Германии. РИА Новости. 25 апреля 2012. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 12 червня 2012.
  9. Максим Сухагузов (31 жовтня 2013). Обычная левитация. Блог. «Сеанс». Процитовано 1 листопада 2013.
  10. Призёры. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 18 червня 2015. [Архівовано 2016-07-16 у Wayback Machine.]
  11. Фильм «Про любовь» Анны Меликян победил на «Кинотавре» (рос.). Interfax. 14 червня 2015. Процитовано 31 січня 2016.
  12. Василий Сигарев и Михаил Местецкий получили премию «Слово». intermedia.ru. 22 марта 2016. Процитовано 15 вересня 2017.

Посилання