Марія-Луїза-Софі де Ґруші, відома як мадам де Кондорсе (фр.Sophie de Condorcet, 1764, Мелан, Вексен, Франція — 8 вересня 1822, Париж, Франція) — французька господиня світських салонів, письменниця, перекладачка та феміністка. Керувала салонами з 1789 р. до епохи терору і з 1799 р. до своєї смерті у 1822 році.[3][4]
Попри смерть чоловіка Ніколя де Кондорсе і заслання брата маркіза де Груші під час терору, Софі де Кондорсе зберігала свою неповторність, володіла впливовими зв'язками перед Французькою Революцією, під час і після неї. [5][6][7]
Як господиня світських салонів, мадам де Кондорсе славилася добротою і байдужістю до класового та соціального походження людей. Її салони завжди включали жінок, серед яких Олімпія де Гуж. Де Кондорсе була також письменницею і перекладачкою, високоосвіченою для свого часу, знала англійську та італійську[8]. Вона авторка впливових перекладів таких вчених, як Томас Пейн і Адам Сміт.
Життєпис
Марія-Луїза-Софі де Груші народилася у сім'ї Франсуа Жака маркіза де Груші (фр.Francoise Jacques Marquis de Grouchy)(колишнього пажа Людовика XV) та Марі Жільберт Генрієти Фрето (фр.Marie Gilberte Henriette Freteau). У 1786 році Софі де Груші одружилася зі старшим на 20 років відомим математиком і філософом маркізом де Кондорсе, з яким поділяла багато інтелектуальних інтересів і мала щасливий шлюб.
Софі де Кондорсе дозволяла учасникам об'єднання «Соціальний клуб» (Cercle Social), що ставив за мету досягнення рівних політичних та юридичних прав жінок, проводити зустрічі в своєму будинку. Після смерті чоловіка залишена з чотирирічною дочкою без коштів, вона змушена відкрити магазин, аби вижити, і на певний час відклала творчу і перекладацьку діяльність.
Софі де Кондорсе володіла бажанням і інтелектом, завдяки яким значно посприяла розвитку французького фемінізму[11].
↑ Antoine Guillois, La marquise de Condorcet: sa famille, son salon, ses amis, 1764-1822, Paris, P. Ollendorff, 1897
↑ Barbara Brookes, The Feminism of Condorcet and Sophie de Grouchy, 189 Studies on Voltaire and the Eighteenth Century 297-361 (1980).
Джерела
Madeleine Arnold-Tétard, Sophie de Grouchy, marquise de Condorcet : la dame de cœur, Paris, Christian, 2003 (фр.)
M. d’Arvor, Les femmes illustres de la France : Madame de Condorcet (1764-1822), Paris, P. Boulinier, Librairie Moderne, 1897 (фр.)
Thierry Boissel, Sophie de Condorcet, femme des Lumières, 1764-1822, Paris, Presses de la Renaissance, 1988 (фр.)
Antoine Guillois, La marquise de Condorcet: sa famille, son salon, ses amis, 1764-1822, Paris, P. Ollendorff, 1897 (фр.)
Charles Léger, Captives de l'amour, d'après des documents inédits; lettres intimes de Sophie de Condorcet, d'Aimée de Coigny et de quelques autres cœurs sensibles, Paris, C. Gaillandre, 1933 (фр.)
Jules Michelet, Les Femmes de la Révolution available from Project Gutenberg (фр.)
Henri Valentino, Madame de Condorcet; ses amis et ses amours, 1764-1822, Paris, Perrin, 1950 (фр.)
Barbara Brookes, The Feminism of Condorcet and Sophie de Grouchy, 189 Studies on Voltaire and the Eighteenth Century 297-361 (1980). (англ.)
Karin Brown, "Sophie Grouchy de Condorcet on Moral Sympathy and Social Progress" (Dissertation, City University of New York, 1997). (англ.)
Steven Kale, French Salons: High Society and Political Sociability from the Old Regime to the Revolution of 1848. The Johns Hopkins University Press (March 8, 2004) (англ.)
Karin Brown, "Sophie de Grouchy, Letters on Sympathy (1798)." Letters translated by James McClellan. American Philosophical Society 98, pt. 4. (англ.)
