Сорафеніб
Сорафеніб (англ. Sorafenib, лат. Sorafenibum) — синтетичний лікарський препарат, який належить до групи інгібіторів тирозинкінази та Raf-серин/треонінкінази[1][2][3], що застосовується перорально.[4][5] Сорафеніб розроблений у співпраці компаній «Bayer» та «Onyx Pharmaceuticals»[6], та уперше схвалений FDA у 2005 році.[7] Фармакологічні властивостіСорафеніб — синтетичний лікарський засіб, який належить до групи інгібіторів протеїнкіназ. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферментів тирозинкінази та Raf-серин/треонінкінази великої кількості клітинних рецепторів. Це призводить до пригнічення фосфорилювання рецепторів клітин, наслідком чого є порушення процесів мітозу та проліферації клітин, а також зниження ангіогенезу в пухлині. Оскільки мітотична активність є більшою в пухлинних клітин, то сорафеніб переважно блокує ріст та проліферацію пухлинних клітин, а також метастазування пухлини.[8][1][2] Біологічною мішенню сорафенібу є білки DDR2, RAF1, KIT, KDR, FGFR1, FLT3, CDK8, CDK19 та PDGF-R.[7][4][5] Сорафеніб застосовується для лікування раку нирки, як розповсюдженого, так і метастатичного, первинного раку печінки[7][4][5], у Європейському Союзі препарат отримав схвалення для лікування місцево-розповсюдженого або метастатичного диференційованого раку щитоподібної залози.[9] Сорафеніб у клінічних дослідженнях виявив значну ефективність при застосуванні у випадку раку нирки, проте його ефективність та кількість побічних ефектів при його застосуванні у порівнянні з препаратом цієї ж групи сунітинібом є суперечливою[10][3][11], а згідно досліджень, проведених у Великій Британії, сорафеніб не рекомендований для лікування раку печінки, оскільки він не відповідає стандартам співвідношення ціна/якість.[12] Хоча кількість побічних ефектів при застосуванні сорафенібу є досить значною, більшість із них є легкими та помірними.[1][2][13] ФармакокінетикаСорафеніб добре, але не повністю та відносно повільно всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить 38—49 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 3 годин після прийому препарату. Сорафеніб майже повністю (на 99 %) зв'язується з білками плазми крові, спостерігається також ентерогепатична циркуляція препарату. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, даних за виділення в грудне молоко людини немає. Сорафеніб метаболізується у печінці з утворенням переважно активного метаболіту. Виводиться препарат переважно (на 77 %) із калом, частково із сечею, як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів. Період напіввиведення сорафенібу становить 25—48 годин, і цей час може змінюватися у хворих із важким порушенням функції печінки.[7][4][5] Покази до застосуванняСорафеніб застосовують для лікування раку нирки, як розповсюдженого, так і метастатичного, та первинного раку печінки.[4][5] Побічна діяХоча при застосуванні сорафенібу побічні ефекти спостерігаються відносно часто, у переважній більшості випадків вони є легкими або помірними.[1][2][13] Найчастішими побічними ефектами сорафенібу є діарея, підвищена втомлюваність, стоматит, нудота, блювання, артеріальна гіпертензія, долонно-підошовний синдром, шкірний висип.[1][2][13] Серед інших побічних ефектів препарату найчастішими є[4][5]:
ПротипоказиСорафеніб протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вагітності та годуванні грудьми, особам віком до 18 років.[4][5] Форми випускуСорафеніб випускається у вигляді таблеток по 0,2 г.[7][14] Примітки
Посилання |