|
Солоне Озеро
Соло́не О́зеро (до 1945 року — Тоганаш, крим. Toğanaş) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Єрмаківській сільській раді. Населення становить 1 033 особи. ГеографіяСолоне Озеро — велике село на півночі району, в Кримському степу, на виступаючому в Сиваш півострові, однойменна перша залізнична станція при в'їзді в Крим, висота над рівнем моря — 14 м[1]. Найближчі села: Мілководне за 1,5 км на захід, Копані за 3,5 км на південь та Єрмакове за 2,5 км на південний схід. Відстань до райцентру — 18 км по залізниці або близько 22 кілометрів по шосе. ІсторіяНа околиці Солоного Озера досліджені поселення доби міді, бронзи і скіфського періоду. На території сільради розкопано скіфський курган з двома кам'яними склепами (IV ст. до нашої ери).[2] Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якої, в останній період Кримського ханства Тоганеш входив до Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства[3]. Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 [4], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [5]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії[6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [7], Біюк-Таганаш був включений до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту. На 1805 рік, в селі Біюк-Таганаш числилося 23 двори, 134 кримських татар та 11 ясир[8]. На військово-топографічної карті 1817 року позначений один Таганаш з 16 дворами[9]. Фактично, продовжували існувати два села: після реформи волосного поділу 1829 року Біюк-Таганаш, згідно «Відомостей про казенні волості Таврійської губернії 1829» , залишився у складі Тузакчинської волості [10]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину[11], село помітно спорожніло і на карті 1842 року Біюк Тогонаш позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[12]. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості того ж повіту. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Біюк-Тоганаші — власницьке татарське село з 1 двором і 7 жителями при колодязях[13]. Згідно «Пам'ятної книжки Таврійської губернії за 1867 рік», село Біюк-Тоганаші було покинуте в 1860—1864 роках, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[14] і залишалося в руїнах[15]. На триверстовій мапі 1876 року при новій залізниці позначена станція Тогонаш (відкрита в 1874 році [16]) з казармою, водокачкою, але без постійних жителів[17]. Не значиться поселення і в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», хоча відомо, що до 1892 року це була найбільша в північному Криму залізнична станція [18]. Після земської реформи 1890 року[19] Таганаш віднесли до Богемської волості. У «… Пам'ятній книжці Таврійської губернії за 1892 рік» у відомостях про Богемську волость ніяких даних про село, крім назви, не наведено[20]. Перепис 1897 року зафіксував в селищі 1321 чол, з них 990 православних і 156 юдеїв[21]. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» в селищі Таганаш значилося 1060 жителів у 110 дворах[22]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[23] в Богемській волості Перекопського повіту значаться: як одне селище Біюк і Кучук Таганаш і як одне село Біюк і Кучук Таганаш (вакуф) [24]. Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район[25]. У 1922 році повіти перетворили в округу[26]. 11 жовтня 1923, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район[27] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, село і станція Таганаш входили до складу Таганашської сільради Джанкойського району [28]. У 1944 році, після звільнення Криму від фашистів, згідно Постанови ДКО № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію[29]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Таганаш був перейменований в Солоне Озеро і Таганашська сільрада — в Соленоозерну[30]. У наступні роки сільрада була скасована і село включили до складу Медведівської[31], а з 1977 року — Єрмаківської сільради [32]. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
