|
Содоку
Содо́ку (походить від яп. 鼠 (со) — пацюк і 毒 (доку) — отрута; також називають спірильозом від англ. Spirillosis МКХ-10, іноді англ. Spirillary rat bite fever — спірильозна гарячка від укусу пацюків) — гостра зоонозна інфекційна хвороба, яка характеризується рецидивуючою гарячкою, лімфаденітом і шкірним висипом. Історичні відомості та актуальністьЦя хвороба відома дуже давно на Сході і перші її описання відносяться до XVIII сторіччя в Японії. Але в медичній літературі вперше описав содоку у 1899 році японський лікар Г. Міяке[2][3]. Захворюваність на содоку на сьогодні в світі є спорадичною, але в Азії вона вища, аніж в інших регіонах. ЕтіологіяЗбудник содоку — Spirillum minus, грамнегативна анаеробна бактерія. Має вигляд коротких штопороподібних ниток в 2-3 завитка, забезпечена пучком джгутиків, розташованих бітермінально. Рухи стрімкі, подібні до руху вібріона. Добре забарвлюється за Романовським-Гімзою — набуває фіолетово-рожевого відтінку. У довкіллі нестійкий. Погано зростає на штучних поживних середовищах. Патогенна для білих мишей, морських свинок, котів, собак, мавп[4]. Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Spirillum minus.   Епідеміологічні особливостіДжерелоДжерелом інфекції для людини є пацюки, рідше ласки, білки, кролики, собаки, у яких Spirilla minus знаходиться на слизовій оболонці рота. Хвора людина не є джерелом інфекції. Часто у пацюків не проявляються симптоми хвороби, що дає право вважати їх і резервуаром содоку. Механізм і шляхи зараженняЗараження відбувається контактним механізмом: найчастіше від укусу пацюків, значно рідше — інших тварин. Можливе зараження при потраплянні слини від хворої тварини на пошкодження шкіри, що до цього були у людей. Сприйнятливий контингент та імунітетСтупінь сприйнятливості людини та імунітет після перенесеної хвороби на сьогодні не прояснені, адже через спорадичну захворюваність не вдається провести повноцінні дослідження. ПатогенезУ місці інокуляції збудника відбувається його накопичення і формування первинного афекту, з якого спірили поширюються лімфогенно, спричинюючи в регіонарних лімфатичних вузлах запальний процес, потім проникають в кров. Спірили гематогенно заносяться в органи системи мононуклеарних фагоцитів (СМФ), де вони фіксуються і в подальшому обумовлюють повторну генералізацію інфекційного процесу. Одужання настає завдяки формуванню специфічного імунітету і фагоцитозу збудника клітинами СМФ. Клінічні проявиУ МКХ-10 вирізняють содоку / спірильоз під кодом А25.0. Клінічної класифікації на сьогодні не існує. Інкубаційний період триває від 3 днів до 2 місяців. Ранній періодХвороба починається гостро з ознобу і підвищення температури. Симптоми інтоксикації помірно виражені. На місці укусу виникає первинний афект: щільний болючий інфільтрат, який піддається некрозу, нагноєнню. На інфільтраті утворюється міхур, потім виразка, яка супроводжується лімфангітом і регіонарним лімфаденітом. Гарячка триває 6-7 днів, згодом температура критично знижується до субфебрильних або нормальних цифр, відмічається рясне потовиділення. Період рецидивівЧерез декілька днів напад повторюється. Число нападів (за відсутності етіотропної терапії) від 6 до 20 й більше. Захворювання може затягнутися на декілька місяців. Дуже часто, починаючи з 2-3 нападу, з'являється висип (плямистий, папульозний), що охоплює все тіло, але особливо згущується в області первинного афекту. Під час нападів хворих турбують сильний м'язовий та суглобний біль. У тяжких випадках з'являються зміни з боку нервової системи, порушуються слух і зір. УскладненняМожливі абсцеси мозку, абсцеси м'яких тканин, поліартрит, міокардит, сепсис. ДіагностикаКлініко-епідеміологічна діагностикаДіагноз содоку ґрунтується на підставі даних епідеміологічного анамнезу (укус пацюком або іншою твариною) і характерної клінічної симптоматики (гарячка, наявність первинного ефекту, регіонарного лімфаденіту, рецидивів хвороби). Специфічна діагностикаУ непевних випадках для ідентифікації збудника досліджують кров і матеріал з первинного афекту. Спірили можуть бути виявлені у мазку з вмісту первинного афекту, у тонкому і товстому («товста крапля») мазків крові, забарвлених за Романовським-Гімзою. Починаючи з 6-8 дня хвороби можна використовувати серологічні реакції — лізису і аглютинації. Біологічний метод — внутрішньоочеревинне зараження білих мишей або морських свинок.
ЛікуванняЕтіотропну терапію проводять пеніциліном внутрішньом'язово в добовій дозі 6-12 млн. ОД, доксицикліном по 0,1 г перорально 2 рази на добу протягом 5-7 днів. Можливе застосування макролідів у загально терапевтичних дозуваннях. Без застосування антибіотиків летальність досягає 10 %. ПрофілактикаПрофілактика направлена на боротьбу з пацюками, дотримання правил безпеки при роботі з гризунами. При укусах пацюками необхідно провести обробку місця укусу мильним розчином, доцільно призначити профілактично доксициклін протягом 5 днів. Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
