Снігуронька (фільм, 1968)
«Снігуронька» (рос. «Снегурочка») — російський радянський повнометражний кольоровий художній фільм-казка, поставлений на Кіностудії «Ленфільм» в 1968 році режисером Павлом Кадочниковим за однойменною п'єсою О. М. Островського з циклу «Весняні казки». Короткий змістФільм є казкою про Снігуроньку й справжнє кохання, яке здатне розтопити будь-яке серце, принести щастя й радість. Снігуронька — донька снігового Діда Мороза й прекрасної Весни. Вона була холодною до зустрічі з милим Лелем, який приніс відсутні барви в її життя. СюжетУ селі берендеїв з'являється дівчина, наділена красою, але не почуттями. На Снігуроньку заглядаються всі молоді хлопці, тільки серце її холодне, навіть солодкоголосому Лелю не під силу пробудити в Снігуроньці любов. Снігуронька скупа на ласку. Купава і Мізгір — наречений з нареченою, вони йдуть на свято, кличуть з собою купавиних подружок. Мизгир, побачивши Снігуроньку, пропонує Купаві йти на свято без нього. Снігуронька стає розлучницею, сама того не бажаючи. Мізгір прилюдно оголошує про згаслу любов до Купави. На закид берендеїв в непостійності Мизгир відповідає: «До чого слова? Для серця немає указки. Купаву я кохав, тепер кохаю іншу. Снігуроньку». На загальних зборах берендеїв цар визначає термін: хто підкорить снігурчине серце до ранку перед сходом Ярила-сонця, тому й бути її чоловіком. Дівчата-берендейки з хлопцями-берендейцами теж складають пари й приходять до Ярила й на показ людям і царю. Лель вибрав Купаву, зрівняв її, забуту, з усіма. Снігуронька просить матір-Весну дати їй любові дівочої. І в Снігуроньці прокидається кохання до Мизгиря. Удвох вони прийшли до Ярила, але сонце погубило Снігуроньку — на світанку вона розтанула. У ролях
В епізодах
Знімальна група
Видання на відеоУ Росії в 1990-і роки фільм випускався на VHS студією «48 годин», з 2000 року перевипущена компанією «Ленфільм Відео». Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia