українські назви: сліпець угорський; сліпак понтичний; сліпак середній; сліпак малий; сліпак гірський; сліпак білозубий. Назва "понтичний" вперше вжита в огляді О. Мигуліна (1938) і відновлена у огляді таксономії сліпаків України 2009 року (loc. cit.).
Морфологічні ознаки
Невеликі звірки, завдовжки до 20 сантиметрів. Спина їхня вохристо-бура, забарвлення хутра на череві — темно-сіре.
Особливості біології
Великі любителі цибулькових рослин. Тому й нори свої прокладають у гірських степах, де живляться коренеплодами. Добре пристосований до районів з несуцільною ріллею, зокрема, до околиць сіл і дачних селищ. Зокрема, вид дотепер є доволі чисельним на Буковині й на Одещині, де завдає багато клопоту господарям присадибних ділянок.
Охорона
Включено до всіх видань Червоної книги України (1980, 1994, 2009) на підставі переважно обмеженого поширення і абсолютно низької чисельності.
Коробченко М., Загороднюк І. Таксономія та рівні диференціації сліпаків (Spalacidae) фауни України і суміжних країн // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2009. — Вип. 26. — С. 13-26. pdf >>>
Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. — 426 с.
Решетник Е. Г. Матеріали до вивчення систематики, географічного поширення та екології сліпаків (Spalacinae) УРСР // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 1941. — № 24. — С. 23-95.
Топачевский В. А. Слепышовые (Spalacidae). — Ленинград: Наука, 1969. — 248 с. — (Фауна СССР. Том 3. Млекопитающие. Вып. 3).
Филипчук Н. С., Янголенко Е. И. Современное распространение, численность и особенности экологии белозубого слепыша на Украине // Вестник зоологии. – 1986. – № 1. – С. 55–59.
.jpg)
