|
Слюзар Роман Климентійович
Слюзар Роман Климентійович (21 березня[1] 1890, с. Остап'є, нині Скалатська міська громада, Тернопільська область — 25 листопада 1952, Філадельфія, США) — український правник, громадський діяч, доктор права. Життєпис Народився 21 березня 1890 року в селі Остап'є, (нині Скалатська міська громада, Тернопільська область) в сімї священика. Згодом проживав у селі Колодіївка та селі Сущин на Тернопільщині. 1904—1908 роки — навчався у Тернопільській українській гімназії. Закінчив правничий факультет Віденського університету[2] (або в Ґраці, під час студій був головою Студентського Товариства «Січ»[1]). 1915 року мобілізований до війська, 1916 року перейшов до лав УСС. У часи ЗУНР: заступник коменданта Тернополя, суддя окружного військового суду, поручник УГА. Разом з УГА перейшов за р. Збруч, був у «Чотирикутнику смерти». Працював у структурах Галицької СРР.[3] Потрапив до більшовицького полону, був у концтаборі в Кожухові.[2] Повернувся додому, закінчив адвокатську практику. 1924 року відкрив адвокатську канцелярію в Микулинцях. Працював адвокатом у Підгайцях, Микулинцях, Бучачі, Тернополі. Голова філії товариства «Просвіта» (1925—1933 роки), відновив діяльність філії товариства «Сокіл» у Микулинцях. З 1933 року в Бучачі: працював адвокатом, голова Виділу Бучацької повітової філії товариства «Просвіта».[4] 14 жовтня[1] 1939 р. заарештований більшовиками. Звільнений завдяки зверненню дядька Кирила Студинського до 1-го секретаря ЦККПБ(У) Нікіти Хрущова,[2] також заходами дружини. Легально виїхав до Кракова.[1] 1941 р. еміґрував до Австрії, в грудні 1949 року[1] прибув до США. Співфундатор, перший голова кредитового товариства «Самопоміч» у Філадельфії, діяч инших українських орґанізацій. Автор спогадів, публікацій. РодинаБрат Володимира і Климентія Слюзарів, небіж Кирила Студинського. Батько Софії Слюзар (української громадської діячки в США, наукової консультантки Збіґнєва Бжезінського, директорки «Програми в Україні»[5]). Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||
