Скотт (антарктична станція)

Скотт

Вид на базу з висоти пташиного польоту
Статус	Постійна
Країна	Нова Зеландія
Дата заснування	1957
Населення	до 85
Координати	77°31′ пд. ш. 166°27′ сх. д.
Скотт
Скотт у Вікісховищі

Новозеландська антарктична станція Скотт-Бейс

Скотт-Бейс (англ. Scott Base) - новозеландська цілорічна антарктична наукова станція, розташована на острові Росс, в безпосередній близькості від вулкана Еребус, на території Росса. Станція розташована за 3 км від станції Мак-Мердо (США) і за 1353 км від Південного полюса. Станція знаходиться під управлінням Новозеландського інституту Антарктики (New Zealand Antarctic Institute). Станція отримала свою назву на честь увічнення пам'яті Роберта Скотта - британського дослідника і мандрівника, який організував дві експедиції в Антарктиду.

Історія

Рішення про будівництво власної антарктичній станції для підтримки проведення міжнародної транс-антарктичної експедиції в рамках наукових програм Міжнародного геофізичного року було прийнято урядом Нової Зеландії в 1956 році. Будівництво станції почалося в січні 1957 року і вже 20 січня того ж року відбулося офіційне відкриття станції. На момент створення станція являла собою комплекс з шести будівель, з'єднаних критими переходами. З 1962 року станція була переведена на цілорічний режим роботи. В 1976 - 1977 роках на станції була проведена велика реконструкція і частина оригінальних будівель була замінена на нові. У 2005 році на станції було зведено найбільшу за її історію будівлю площею 1800 м².

Сучасний стан

На початок ХХІ сторіччя станція здатна цілий рік приймати до 15 осіб, а в літній час забезпечувати проживання до 85 чоловік. Максимальна кількість людей на станції було в січні 1999 року - 112, а мінімальне під час зимівлі 2000 року - 9. За час існування станцію відвідало близько 10 000 чоловік.

Станція обладнана для проведення метеоролігічних, геофізичних, гляціологічних, океанологічних і біологічних спостережень і досліджень. База також активно використовується як міжнародний маршрутний центр для досліджень прилеглих територій.

Станція оснащена злітно-посадковою смугою, постійна дорога пов'язує її зі станцією Мак-Мердо.

У 2010 році побудована вітряна елетростанція з продуктивністю близько 1 МВт електроенергії на годину [1].

Клімат

Клімат (1981−2010)
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середній максимум, °C	−1,2	−8	−15,9	−18,7	−20	−20,1	−22,5	−23,4	−21,3	−15,6	−7,2	−1,2	−14,6
Середня температура, °C	−4,5	−11,6	−20,6	−24,2	−25,7	−26	−28,7	−30	−27,6	−20,8	−11,3	−4,5	−19,6
Середній мінімум, °C	−7,9	−15,3	−25,3	−29,7	−31,4	−31,9	−34,9	−36,6	−34	−26	−15,3	−7,9	−24,7
Джерело: NIWA Climate Data[2]

Примітки

1. Відкрита найбільша вітрова ферма в Антарктиці. // membrana.ru. Архів [http: //www.membrana.ru/particle/3607 оригіналу] за 3 березня 2012. Процитовано 2012-2-27. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)
2. Climate Data and Activities. NIWA. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 19 жовтня 2013.