Скомороський провулок
Скоморо́ський провулок[1] — зниклий провулок, що існував у Радянському районі (ніні — Шевченківський) міста Києва, місцевості Арештантські городи, Євбаз. Пролягав від бульвару Тараса Шевченка (тепер цей квартал віднесений до проспекту Берестейського) до тупика поблизу р. Либідь. Перетинав Жилянську вулицю. ІсторіяПровулок виник 1908 року під назвою Дя́ківський. Назву Скоморо́ський (від р. Скоморох, притоки р. Либідь, що протікає неподалік) провулок отримав у 1920-ті роки (назву підтверджено 1944 року[2]). Офіційно ліквідований 1977 року у зв'язку з частковою зміною забудови та переплануванням місцевості[3]. Однак було ліквідовано і забудовано фактично лише початкову частину провулку, частина ж між Жилянською вулицею та річкою Либідь продовжує існувати й дотепер у вигляді проїзду (ця частина опинилася на території заводу «Транссигнал», а тому перетворилася на внутрішньозаводський проїзд, зберігши разом із тим частину забудови). Початковий відрізок існує як пішохідний прохід між будинками, лінія колишньої вулиці простежується. Будівлі, що мають архітектурну цінністьПо лінії колишнього провулку на території заводу «Транссигнал» збереглася Галицька синагога (зведена у 1908–1910 роках, з 1920-х років перетворена на робітничу їдальню, після 2002 року повернута юдейській громаді і є діючою синагогою (колишня адреса — Скомороський провулок, 7). Сусідньою із синагогою є будівля старої київської митниці, збудована у 1911–1914 роках. Колишня адреса — Скомороський провулок, 9. Також адресу Скомороського провулку мала будівля Бульварної (Жовтневої) насосної станції Київського водопроводу, споруджена 1904 року, що збереглася і працює донині. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia