Сквирський повіт
Сквирський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Київської губернії Російської імперії. Утворений в 1795 році спочатку у складі Брацлавської губернії, а з 1797 року Київської. Повітовий центр — місто Сквира. Ліквідований у 1923 році. Територія Сквирського повіту увійшла до Білоцерківської та Бердичівської округ. Повіт був розташований в західній частині губернії і з заходу межував з Житомирським повітом Волинської губернії і Бердичівським повітом, з півночі з Радомишльським і Київським, на сході з Васильківським, на півдні з Таращанським повітами Київської губернії. Площа повіту становила 3270,1 верст² (близько 3 700 км²). Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 251 257 чоловік. З них 83,52 % — українці, 12,54 % — євреї, 1,26 % — росіяни, 2,45 % — поляки, 0,11 — німці[1]. У повіті було 163 населених пункти, в тому числі 10 містечок, 100 сіл, 52 селища і 1 місто. 9 населених пунктів мали понад 3000 жителів, 18 — понад 2000, 23 — понад 1500, 46 — понад 1000, 36 — понад 500, 32 — менше 500 чоловік. Адміністративний поділ (1921)
Маршалки повітуМаршалками шляхти Сквирського повіту були:
Ліквідація повітуУ 1923 році в УСРР було проведено районування і скасовано повітовий та волосний поділ. Територія Сквирського повіту увійшла до Білоцерківської та Бердичівської округ. Посилання
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
_skvira.PNG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
