Ситняг маленький

Ситняг маленький
Охоронний статус
Уразливий  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Осокові (Cyperaceae)
Рід:	Ситняг (Eleocharis)
Вид:	Ситняг маленький (E. parvula)
Біноміальна назва
Eleocharis parvula (Meinsh.) B.Fedtsch., 1915

Ситняг маленький[1][2] (Eleocharis parvula) — вид рослин з родини осокових (Cyperaceae); поширений у Єгипті, більшій частині Європи, розсіяно в Азії, Північній і Центральній Америці й у Венесуелі.

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина 2–8 см заввишки. Листкові піхви плівчасті, безбарвні, непомітні. Колоски блідо-зелені, 3–5 мм завдовжки. Плід оберненояйцеподібний, ≈1 мм довжиною[2]. Кореневища часто закінчуються дрібними веретеноподібними бульбами. Стебла світло-зелені. Горішки від солом'яного кольору до блідо-коричневого[3].

Поширення

Поширений у Єгипті, більшій частині Європи, розсіяно в Азії (Казахстан, Росія, Китай, Японія, В'єтнам, Індонезія [Ява]), Америці (Канада, США, Мексика, Куба, Гватемала, Нікарагуа, Венесуела)[4][5][6][7].

В Україні зростає на узбережжях Чорного та Азовського морів, по краю солончаків (околиці Одеси, Маріуполя), дуже рідко[2].

Загрози та охорона

Немає даних про загрози, але підозрюється, що розвиток прибережної інфраструктури може загрожувати виду[7].

В Іспанії вид має статус EN[7].

Джерела

1. Eleocharis parvula // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 420. (рос.)(укр.)
3. Flora of China. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
4. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
7. Limam-Ben Saad S., Muller S.D., Daoud-Bouattour A., Gammar-Ghrabi Z. (2010). Eleocharis parvula. The IUCN. Процитовано 06.02.2020. (англ.)