Система груп крові AB0 є найбільш важливою системою груп крові з точки зору трансфузіології з систем груп крові людини нарівні з резус-фактором. Ця система представлена трьома глікопротеїновими мембранними антигенами (аглютиногенами) на поверхні еритроцитів, що кодуються трьома групами алелів «A», «B», «0» та стимулюють напрацювання імунною системою антитіл-аглютинінів «α» і «β». Комбінації антигенів дають 4 можливих групи крові.
Три групи крові було відкрито Карлом Ландштайнером в 1900 році[1], а його учнями була відкрита й четверта (1901—1907 рр.). Того ж року було опубліковано дослідження чеського вченого Яна Янського, який на відміну від Ландштайнера (що винайшов позначення 0, А, В (AB0)), не лише описав групи (римськими I, II, III, IV), а і виклав умови, за яких переливання не призведе до летального результату[2]. Незважаючи на такий прогрес, при переливанні крові все одно виникали непередбачувані летальні випадки, що зумовило подальший науковий пошук та відкриття ще одиного білка еритроцитів — резус-фактора (Rh).
Станом на 2016 рік у базі даних алелів гену ABO були вказані 367 алельних варіантів, а дослідження німецьких генетиків того ж року виявило ще 287 невідомих алелів.[3]
Алелі об'єднують у три основні групи, які мають найбільше фенотипове вираження: «A», «B», «0».[4]
Успадкування
Алелі трьох типів у диплоїдному наборі хромосом дають 6 основних генотипів, але лише 4 фенотипи через домінування алелів груп «A» і «B» над алелем «0»[4][5].
Група крові матері
Група крові батька
I (00)
II (A0)
III (B0)
IV (AB)
I (00)
I (00) — 100 %
I (00) — 50 %
II (A0) — 50 %
I (00) — 50 %
III (B0) — 50 %
II (A0) — 50 %
III (B0) — 50 %
II (A0)
I (00) — 50 %
II (A0) — 50 %
I (00) — 25 %
II (AA, A0) — 75 %
I (00) — 25 %
II (A0) — 25 %
III (B0) — 25 %
IV (AB) — 25 %
II (AA, A0) — 50 %
III (B0) — 25 %
IV (AB) — 25 %
III (B0)
I (00) — 50 %
III (B0) — 50 %
I (00) — 25 %
II (A0) — 25 %
III (B0) — 25 %
IV (AB) — 25 %
I (00) — 25 %
III (BB, B0) — 75 %
II (A0) — 25 %
III (BB, B0) — 50 %
IV (AB) — 25 %
IV (AB)
II (A0) — 50 %
III (B0) — 50 %
II (AA, A0) — 50 %
III (B0) — 25 %
IV (AB) — 25 %
II (A0) — 25 %
III (BB, B0) — 50 %
IV (AB) — 25 %
II (AA) — 25 %
III (BB) — 25 %
IV (AB) — 50 %
Зміна групи крові в однієї людини впродовж життя теоретично на рівні генетики неможлива, проте, таке вкрай рідкісне явище науково підтверджено[6][7].
Аглютиніни системи груп крові AB0 є імуноглобулінами класу M, антитілами, що розпізнають еритроцити з нехарактерними для конкретного організму антигенами.
Номенклатурна назва
Цікавим моментом є назва системи AB0 чи ABO. Початково вона отримала назву від наявності аглютиногенів A та B, чи їхньої відсутності, яку позначив вчений як 0, тому першопочаткова назва системи AB0 (вимовляють «А-Бе-Нуль»). Однак, в англомовних країнах (США, Велика Британія) та неангломовних країнах (Німеччина[8]) цифру 0 замінили на літеру О — таким чином вимовляють ABO («ей-бі-о») (заміна відбулась, імовірно, за назвою білка та гена ABO, який відповідає за формування групи крові за цією системою).
Примітки
↑Landsteiner K (1900). "Zur Kenntnis der antifermentativen, lytischen und agglutinierenden Wirkungen des Blutserums und der Lymphe". Zentralblatt für Bakteriologie, Parasitenkunde und Infektionskrankheiten. 27: 357–362.
Шевчук, В. Г.; В. М. Мороз, С. М. Бєлан та ін. (2018). Зміст(PDF). Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів (вид. 4-те). Вінниця: Нова Книга. с. 258-290 (448). ISBN978-966-382-694-3.