|
Сирцов Сергій Іванович
Сергій Іванович Сирцов (5 (17) липня 1893, Славгород Катеринославської губернії, тепер Дніпропетровської області — розстріляний 10 вересня 1937, Москва) — голова РНК РРФСР (1929—1930).[1][2], 1-й секретар Сибірського крайового комітету ВКП(б), заступник голови Ради Народних Комісарів Донської радянської республіки. Член ВЦВК і ЦВК СРСР. Кандидат у члени ЦК РКП(б) у травні 1924 — грудні 1927 року. Член ЦК ВКП(б) у грудні 1927 — грудні 1930 року. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК ВКП(б) з 21 червня 1929 по 1 грудня 1930 року. БіографіяНародився в родині службовця. Батько служив прикажчиком, мати за походженням — селянка із села Славгорода.
Був переконаний, що будь-яку співпрацю з козацтвом і залучення його на сторону революційної влади буде «змовою з контрреволюцією», «аграрна революція на Дону повинна полягати в повному руйнуванні економічного базису козацтва», «стирання будь-якої економічної межі між селянами і козаками» і «загальні умови змушують нас, йдучи назустріч селянам, за винятком самих верхівок, зробити їх своєю опорою у справі ліквідації козацтва», що випливає з його донесень і доповідей у ЦК.[4]
Кар'єраСтрімке підвищення до посади в Москві в 1921 році може бути пояснене знайомством зі Сталіним. З іншого боку, підвищення могло бути обумовлене браком досвідчених партійних працівників, в той час, коли комуністична партія переживала істотне розширення. Бувши головою Навчрозподілу (1921—1923), відповідав за ведення особистого обліку членів партії, що мало велику роль для роботи номенклатурної системи Центрального Комітету, і, ймовірно, повинен був мати робочі стосунки з безпосереднім начальником, Йосипом Сталіним. На думку деяких істориків, Сирцов, разом з Лазарем Кагановичем та Андірєм Бубновим утворили про-Сталінську групу впливу в Комуністичній партії. Призначення Сирцова Секретарем Сибірського Крайкому на заміну Станіслава Косіора, свідчить про те, що Сталін вважав його досить надійним, аби очолити партійну організацію в регіоні, який мав велике значення в часи міжпартійної боротьби.[5] На час роботи Сирцова в Сибірському крайкомі припала хлібозаготівельна криза 1927—1928 рр. Голова Ради народних комісарів РРФСРЗ 18 травня 1929 по 3 листопада 1930 року — голова Ради народних комісарів РРФСР. У 20-і роки Сирцов активно боровся як проти троцькістсько-зінов'євської опозиції, так і проти «правого ухилу», але з 1929 року починає відкрито критикувати Сталіна. У 1929 році на засіданні РНК РРФСР він піддав критиці практику здійснення і темпи індустріалізації, а 1930 року поставив питання про переміщення Сталіна з посади генсека.
У квітні 1930 року очолив так званий «право-лівацький блок»[6]. Сирцов створив координаційний центр (І. О. Нусинов, В. А. Каврайський, Ю. А. Гальперін, В. А. Курц), який блокувався з групою члена ЦК партії В. В. Ломінадзе, в керівне ядро якого входили Л. А. Шацкін і В. Д. Рєзнік. Вони хотіли поставити питання про усунення Сталіна на найближчому пленумі, але один з керівників групи, Ломінадзе, видав їх плани Сталіну. Тому 3 листопада 1930 Сирцов був знятий з посади за «фракційну діяльність» і одночасно виведений зі складу Політбюро і ЦК ВКП (б) і спрямований на партійну роботу на Урал[7]. 1 грудня 1930 року з'явилась спільна резолюція ЦК і ЦКК «Про фракційну роботу Сирцова, Ломінадзе та ін.» Сирцов і Ломінадзе були виключені з ЦК, а Шацкін з ЦКК[7]. Останні рокиПеребував на господарській роботі.
РеабілітаціяПосмертно реабілітований військовою колегією Верховного суду СРСР 27 грудня 1957 року. Посмертно поновлений у членах КПРС Комітетом партійного контролю при ЦК КПРС 29 липня 1959 року. Нагороди
Різне
Посилання
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
